аспектами буття й жила сьогоденням. Еріка, яка була трохи старшою й часто стривоженою, захоплювалася енергією, з якою Анна упивалася кожною хвилиною свого життя. Вона прийняла турботу Еріки із занепокоєнням, але їй рідко вистачало терпіння сидіти на колінах або насолоджуватися пестощами довгий час. Анна виросла егоїстичною дитиною – шаленим підлітком, який робив саме те, що хотів, і ні про що не хвилювався. Еріка могла в деякі моменти зізнатися собі, що, імовірно, занадто леліяла й обороняла сестру. Вона хотіла лише компенсувати їй те, чого сама ніколи не отримувала.
Коли Анна зустріла Лукаса, то дещо змінилася. Вона зачарувалася зовнішністю, але не побачила того, що за нею крилося. Повільно-повільно він приглушував її життєрадісність і самовпевненість, підігруючи марнославству. Тепер вона сиділа, немов гарна пташка – у клітці, в Естермальм і сама не мала сил визнати своєї помилки. Щодня Еріка сподівалася, що Анна за власним бажанням простягне руку й попросить її про допомогу. Еріці нічого не залишалося, як чекати на це і, коли настане час, бути готовою допомогти. Не тому, що вона сама була щасливою в стосунках. Якби після розірвання кожних зв’язків у неї з’являлася перлина, то зараз їх вистачило б на ціле намисто. Коли Еріка досягала певної стадії в стосунках, її паніка була такою сильною, що вона ледве могла дихати і як результат забирала всі свої пожитки й ішла, навіть не озирнувшись. Парадоксально, але скільки Еріка себе пам’ятала, завжди хотіла родину й дітей, та роки спливали, і тепер їй уже тридцять п’ять.
Дідько, їй вдалося витіснити думки про Лукаса на весь день, а тепер вони повільно поверталися. Еріка розуміла, що змушена дізнатися, наскільки нужденним насправді було її становище. Вона була занадто втомленою, щоб думати про це зараз. Це має почекати до завтра. Вона відчувала термінову потребу відпочити решту дня, але думки поверталися до Лукаса або Александри Війкнер.
Вона швидко набрала номер мобільного телефону.
– Алло, це Еріка. Ви сьогодні ввечері вдома? Я думала заглянути на хвилинку.
Дан тепло засміявся.
– Чи ми вдома сьогодні?! Ти знаєш, що сьогодні ввечері?
Тиша, яка запанувала на іншому кінці, шокувала її. Еріка глибоко замислилася, але не могла пригадати, чи має відбутися щось особливе саме цього вечора. Не вихідний, не день народження, Дан і Пернілла одружилися влітку, тож це не міг бути й день весілля.
– Ні, насправді й гадки не маю. Посвяти мене.
Важке зітхання почулося в слухавці – і Еріка збагнула, що ця велика подія, імовірно, пов’язана зі спортом. Дан був завзятим спортивним фанатом, що, як було відомо Еріці, інколи призводило до конфліктів між ним та його дружиною Перніллою. Особисто Еріка знайшла власний спосіб помститися за всі вечори, які змушена була проводити перед якоюсь безглуздою спортивною програмою на ТБ, коли вони були разом. Дан був фанатичним прихильником футбольного клубу «Юргорден», тому Еріка взяла на себе роль затятого фаната АІК[2].