з ладу. Їй пощастило: уже за мить сяйво ліхтарика її дещо заспокоїло.
Еріка обережно освітила ліхтариком вітальню на першому поверсі. Вона досі не знала, що саме шукає в будинку, однак сподівалася, що ніхто із сусідів або перехожих не помітить світла й не зателефонує в поліцію.
Кімната гарна та простора. Замість меблів коричнево-помаранчевого кольору, які Еріка пам’ятала ще з дитинства, тут тепер стояли світлі меблі з берези в скандинавському стилі. Вона розуміла, що саме Алекс додала свою пайку до інтер’єру будинку. Усе було в ідеальному стані, тому здавалося, що в будинку ніхто не жив: жодної вм’ятини на дивані або ж розгорнутої газети на журнальному столику. Вона не бачила нічого, на що хотілося б подивитися ближче.
Еріка пам’ятала, що велика й містка кухня розташована потойбіч вітальні. Навіть у ній панувала ідеальна чистота, яку порушувала хіба що самотня чашка кави, що стояла на мийці. Еріка знову повернулася у вітальню й невдовзі піднялася сходами на другий поверх. Вона відразу ж повернула праворуч від сходів і зайшла в простору спальню. Еріка пам’ятала, що ця кімната колись була спальнею батьків Алекс, але тепер, очевидно, перетворилася на спальню Алекс і Генріка. Навіть ця кімната була облаштована зі смаком, однак мала екзотичний вигляд, який створювали оббивка шоколадного та яскраво-червоного кольорів і дерев’яна маска в африканському стилі, що висіла на стіні. Кімната була місткою й мала високу стелю, що підкреслювало красу й вишуканість великої люстри. Очевидно, Александра відмовилася від спокуси прикрасити свій будинок від найпершого поверху до останнього елементами декору в морському стилі: чимось таким, що притаманне літнім віллам. Невдивовижу, що все від штор із мушлями до картин із морськими вузлами продавалося миттєво в крамничках Ф’єлльбакки.
На відміну від усіх кімнат, у спальні вирувало життя. Особисті речі Алекс були розкидані всюди: на приліжковій тумбі лежали пара окулярів і збірка віршів Густава Фредінґа, на підлозі валялися панчохи, а на ліжку красувалися її светрики. Уперше Еріка відчула, що Алекс насправді жила в цьому будинку.
Еріка почала обережно заглядати до кожної шухлядки. Вона досі не знала, що саме шукає, і почувалася якимось вуаєристом, який риється в гарній мереживній білизні. Щойно вона вирішила перейти до іншої шухлядки, як почула шурхіт, що долинав із першого поверху.
Еріка вмить завмерла на місці, тримаючи в руках мереживні трусики й бюстгальтери. Звук із першого поверху гучнішав і відлунював крізь мовчазність будинку. Хтось обережно відчинив двері й одразу ж їх зачинив. Еріка спантеличено огледілася увсебіч. Заховатися в кімнаті можна було або під ліжком, або в одній із шаф уздовж стіни. Вона вагалася, який варіант обрати. Почувши кроки на сходах, Еріка інстинктивно підвелася й хутко залізла в найближчу шафу й заховалася поміж одягом. На щастя, дверцята шафи зачинилися легко й без скрипу. Їй не вдалося побачити, хто саме зайшов до будинку, однак вона чітко чула, що кроки дедалі наближалися. Хтось завагався