попридумували стільки усяких слів, – ледь знизав плечима прибулець. – А тобі їх чомусь бракує. Чого так?
– Тому що… – провидиця замовкла, але мовила знову і голос її зміцнів: – Ти – бог. Древній бог, дуже древній… – обличчя старої на мить розгладилось, наче нестерпне, межове здивування пройшлось по ньому праскою. – О, святі Сили, наскільки… Який древній…
Танга зауважила: називаючи прибульця богом, провидиця використала не звичне для тіронійських Дітей Атри слово «егурі»9, а рідкісне в мові посвячених дастуран «амерті». Згідно з молитовним досвідом Танги, цей божественний титул супроводжував ритуальні згадки про темні й грізні сутності. Точного його значення отаманша не знала. Щось пов’язане із безсмертям.
«Навряд чи прибулець відчув різницю», – промайнуло в голові Танги. Тіронійка наказала собі не розгортати цю думку у складніші судження.
– Цілком вірно, – з незмінно безбарвною інтонацією підтвердила слова провидиці людина-лялька. – Тепер можеш відпочити.
Голова провидиці хитнулась, її очі згасли. З неї немов вийшло щось вперте, що надавало старезному тілу форми. Незграбною масою плоть провидиці осіла на ноші. З рота витікла цівка слюни.
– Ти вбив її? – не втрималась Танга.
– Вона стомилась. Дуже стомилась. Я її відпустив.
– У смерть?
– Смерті немає, Танго. Є лише інший спосіб буття. Щоправда, не настільки різноманітний, як цей.
– Що тобі потрібно? – Танга намагалась не дивитись на мертву провидицю.
– Для початку мені потрібно до Гірчичної пустелі. До міста Саїд. – Це місто було зруйноване під час останньої революції. Там тепер ніхто не живе.
– Тоді мені потрібні руїни Саїду. Доправте мене туди.
– Ми підготуємо експедицію.
– І якнайшвидше, Танго. В мене обмаль часу.
Землеподібна планета Тіронія, третя в системі зірки Хаябуси (HD10647), була відкрита за допомогою Великого Місячного телескопа у 2095 році ЕП. Тоді ж отримала свою назву, яку придумав син одного з операторів телескопа. Було встановлено, що планета обертається навколо своєї зірки за сто дев’яносто шість земних діб.
Перші безпілотні апарати землян досягли околиць Хаябуси через вісімдесят років. Вони встановили, що Тіронія – пустельна планета з аргоново-азотною атмосферою, незначними підповерхневими запасами рідкої води і сезонними річками, які усі до одної пересихають у літній період. Тяжіння на її поверхні ледь перевищує земне, а сильне магнітне поле захищає поверхню від космічного опромінювання.
Завдяки значному нахилу осі планети відносно площини обертання навколо Хаябуси, температура в екваторіальній зоні коливається від плюс сорока градусів Цельсія до мінус вісімдесяти. Різка сезонність супроводжується пиловими бурями планетарного масштабу. Поблизу полюсів є території, постійно вкриті товстим шаром криги та сніговим покровом. Таким чином, Тіронія разюче подібна до Марса, але значно більша за Червону планету і краще захищена від галактичної