до головного порту планети, поліція і Джи Тау здійснили арешти всіх працівників космодрому, з якими Ленго контактував або ж міг контактувати. Марков наказав почати допити без нього, й тільки тепер отримав перші результати від дізнавачів.
Виявилось, що сповідникам Атри вдалось підмінити вміст контейнеру, призначеного для наукової експедиції. Контейнер завантажили до транспортного корабля, що йшов до системи Хаябуси. Кінцевим пунктом його мандрівки призначили планету Байтан, куди його мав доправити зорельот «Гвідо Бастардо».
Марков уперше чув про планету з такою назвою. Байтан обертався навколо зірки Сянайгун, віддаленої від зони розселення землян на тридцять парсеків. Ця планета з примітивною біосферою лише нещодавно привернула до себе увагу. Зонд пройшов на відстані десяти мільйонів кілометрів від Байтана, а скинутий з нього дослідницький робот зазнав аварії при спробі вийти на планетарну орбіту. Вчених, серед іншого, зацікавила насичена киснем атмосфера планети та його теплий екваторіальний океан. Ноланський Університет вніс планету до переліку цілей для перспективних пілотованих місій. Довгий час імперська адміністрація не виділяла коштів, й лише в кінці правління останнього з Ойзеле справа зрушилась. Експедиція на «Бастардо» мала стати першою зустріччю землян з далеким кисневим світом та всією системою Сянайгун.
Коли Марков заходив до місцевої «червоної зони», де тривали допити, його комунікатор прийняв найсвіжішу інформацію. «Гвідо Бастардо» вже відправили до Байтана. Тіронійський координатор повідомив, що корабель залишив тривимірний світ на Десятому лімесі.
«Тварюка знову вислизнула!» – такою була перша думка Маркова.
Він краєм ока глянув на якогось на смерть переляканого ноланця, котрого сповивали у плівковий детектор брехні, і пройшов до кабінету начальника портової поліції. Він виявився просторим і комфортним. Тут росли пальми і пахло флоксами. Поляризоване світло не стомлювало очей. Генерал наказав залишити його на самоті, звільнився від захисних обладунків і вмостився у кріслі, схожому з протиперевантажним коконом. Шукаючи для тіла найзручнішого положення, він машинально натиснув на підлокітний сенсор. Кабінет заповнила напівпрозора тривимірна схема космодрому.
«Навіщо йому Байтан? Що на тому Байтані сховано? Секретна база? Припустимо. Але чому саме там, на далекій Периферії? Звідти неможливо здійснювати оперативне втручання в імперські справи, зовсім неможливо… Тоді що це за сценарій?» – міркував генерал, спостерігаючи за еволюціями схеми. Її динамічні елементи відображали все, що відбувалось на космодромі. Рухались зображення космічних «човників», гусінню розповзалися каравани транспортних роботів, спалахували і гасли позначки завантаження і розвантаження, мінялись позначки пасажиропотоків.
Марков згадав, що тіронійський космодром будували в часи першого Туре Шактірі10 за тим самим проектом, що й тутешній. Він уявив собі, як контейнер з Ленго мандрував транспортними