скеґер, жодний «човник» не повинен залишити планету. Все, що вилетить за межі атмосфери без мого особистого дозволу, буде збите. Ніяких виключень, ні для кого.
– Повна блокада? Як у п’ятдесят шостому?
– Саме так.
– А це не спровокує клонів на виступ?
– Добре, якщо спровокує. Повстання, за нашими даними, технічно ще не готове. Якщо вони почнуть передчасно, ми легше з ними впораємось.
– Зоряна Матір! – орденоносна голограма дивно смикнулась.
– Виконуй, – розпорядився Марков. – До зв’язку.
Він від’єднався від зовнішнього комунікаційного контуру. Перед очима спалахнули транспаранти термінових депеш. Перша з них: командуючий підтверджував жорсткий формат блокади. Наступна: загони військового спецназу щойно взяли під охорону стартові майданчики і периметри паливних заводів. Й ще одна: імперські воїни, що прибули на станцію, повідомили про готовність до зустрічі.
Імперські воїни.
Марков вдоволено гмикнув. Формування «команди гончаків» підійшло до завершення. Прийшов час познайомитись з елітними бійцями трону, яких прислали невідомо звідки без жодного інформаційного супроводу та облікових файлів. Це інтригувало. Генерал перейшов на захищену лінію і запросив воїнів до своїх апартаментів.
Марков знав, що вони завжди відправляються на завдання трійками. Майстер, або дійсний воїн, і два кандидати. Сюрпризом стало те, що командиром групи виявилась молода жінка, а її помічниками – старші за неї чоловіки.
Усі троє привітали його і відрекомендувались згідно з флотським статутом.
– Берта, сір, майстер групи.
– Нейд, сір, боєць групи.
– Цао, сір, боєць групи.
Члени трійці не справляли враження суперменів. Невисокі на зріст, з невиразними й відстороненими, наче заклепаними, обличчями, короткими зачісками та економними рухами. Усі одягнені в ідеально підігнану сіро-зелену флотську форму без шевронів і рангових відзнак.
Генерал згадав, що вони й досі називають себе «горобцями». – Імперський комісар Рене Марков, – він підвівся на знак поваги до легендарного Братства. – Радий, що ви до нас приєдналися.
Ви коли-небудь виконували завдання на Тіронії?
– Ми знаємо Тіронію, сір, – кивнула Берта. – У нас є необхідне навігаційне спорядження, ресурси та автономні засоби підтримки життєдіяльності.
– Зрозуміло. Я планую задіяти вас у складі спеціальної пошукової команди. Я знаю, що вам зручніше діяти як окремий підрозділ, але тут особливий випадок.
– Сір, ми можемо діяти так, як вимагатиме ситуація, – запевнила Берта. – Якщо є така необхідність, ми візьмемо до уваги фізичні можливості та оперативні навички ваших людей. Але потрібно провести хоча б мінімальне бойове злагодження всієї команди. Ми повинні вивчити обладнання поліцейських, скоординувати з ними роботу комунікаторів та засобів взаємопідтримки.
– У нас обмаль часу.
– Це займе не більше двох годин, сір.
– Вас ознайомили зі специфікою завдання?
– У