інший – мити посуд заради самого миття.
Але й таке пояснення було далеке від зрозумілого, тож він додав:
– Перша дія – мертва, тому що, поки твоє тіло миє тарілки, твій розум зосереджений на меті зробити їх чистими; друга – жива, тому що твій розум перебуває там же, де й твоє тіло.
«Просвітлення, – сказав Майстер, – означає, що ти кожної миті в точності знаєш, де знаходишся, а це завдання не з простих!»
І він розповів про одного свого друга, який не пропускав жодної вечірки та гулянки, попри те, що давно вже розміняв восьмий десяток. Якось його помітили на одній вечірці і запитали, скільки компаній запросило його до себе сьогодні.
– Шість, – відповів старенький, не відводячи очей від свого маленького записничка.
– А записничок вам нащо? Знайти, куди піти далі? – запитали у нього.
– Ні! – відповів непосидючий стариган. – Знайти, де знаходжуся зараз.
У Майстра була справжня алергія на всілякі ідеології.
«У битві ідей, – казав він, – саме люди завжди стають жертвами».
Пізніше він додав на пояснення: «Люди вбивають заради грошей або заради влади. Але найбільш безжальні вбивці – ті, хто вбивають заради ідеї».
Настав час лекції, і Майстер сказав:
– Геніальність композитора відкривається в нотах його музики – але аналіз одних тільки нот не відкриє його генія. Велич поета міститься у його словах – одначе вивчення його слів не виведе до джерела його натхнення. Бог відкриває Себе у творінні – але, як прискіпливо не вивчай матеріальний світ, ти не знайдеш Бога; з тим же успіхом можна шукати душу, уважно вивчаючи людське тіло.
Коли настав час запитань, хтось спросив:
– Як же нам тоді знайти Бога?
– Дивлячись на творіння, а не аналізуючи його.
– А як слід дивитися?
– Селянин має намір знайти красу в заході сонця, але все, що відкриває – це сонце й хмарка, небо й горизонт, за який заходить сонце, аж поки до нього не приходить розуміння, що краса – це зовсім не «щось»; це особливий спосіб бачення. Ви шукатимете Бога, але ваші пошуки будуть марними, поки не зрозумієте: Бога не можна побачити як «щось»; він потребує особливого способу бачення – подібно до того, як бачать малі діти, чиє світосприйняття не викривлене наносними доктринами й переконаннями.
Батько однієї з Майстрових учениць увірвався в лекційний зал, де якраз виступав Майстер.
Не звертаючи на присутніх жодної уваги, він закричав на свою доньку:
– І ти покинула університетську кар’єру заради того, аби сидіти коло ніг цього бовдура! Чому він навчив тебе?
Дівчина встала, спокійно вивела батька за двері і сказала:
– Спілкування з ним навчило мене тому, чому б не зміг навчити жоден університет – не боятися тебе й не соромитися твоєї негідної поведінки.
– Що потрібно для того, аби стати просвітленим? – запитали Майстра учні.
Майстер відповів:
– Ви маєте відкрити, що це таке:
«Падає у воду
і