бараку), де жив інженерно-технічний персонал будівників-в’язнів.
* Про Ф. Пущенка читайте далі.
З професором чужих мов Федором Пущенком я познайомився лише на Соловках, хоч до арешту він, як і я, жив у Харкові і працював у різних інституціях.
На острові він виявив себе дуже порядною людиною, жив страшно нужденно і тільки за нашою підтримкою зводив якось кінці з кінцями. Працював як і всякий солідний професор, єпископ, академік чи поет, звичайно, сторожем коло складу.
Пущенко знав не тільки європейські, а й кілька мов Близького та Далекого Сходу. Об’їздив увесь світ і сливе все життя провів у подорожах. Крім того, був винятковим майстром оповідати. Цілими вечорами ми, було, слухаємо його оповідання про Австралію, Азорські острови, Індію, Соломонові острови тощо. Якось, сміючись, говорив:
– Попрошу, мабуть, батька Сталіна, щоб замість Соловків відправив мене на Таїті; що то за чудесний острів! Які там чудові жінки, хоч би на старість одружитися з котроюсь!
– Так ви ж одружений, – зауважили йому слухачі.
– Ну, що ж з того, що одружений? Адже ж у мене дружина японка, а то була б ще таїтянка.
На запитання якої не знає мови, говорив: «Знаю всі, крім російської». Він мав цілу школу на острові, кільканадцять груп, де читав лекції з різних європейських і неєвропейських мов. Про свою «справу» ніколи не оповідав. Цілком несподівано, улітку 1937 року, його вивезено літаком з острова, як говорили, до Москви. Що було з Пущенком далі, не знаю.
* Іван Шаля (Шаль) народився у 1893 в с. Журахівка на Прилуччині. Після закінчення Петроградського університету (1916) працював інспектором народної освіти в Переяславі, потім у Києві, з 1920 року – викладач Київського, з 1926-го – Кубанського педагогічного інституту. При розгромі українських інституцій на Кубані (1933) заарештований і засланий. Автор (разом із П. Горецьким) найпопулярнішого і найґрунтовнішого на той час підручника «Українська мова» (8 вид., 1926—1929).
Арештований 13 січня 1933 р., засуджений 24 серпня 1933 р. на 10 років.
«Отбывал наказание в Кеми и в Соловках, содержался на лагпункте Анзер…
Приговорен: Особой тройкой УНКВД ЛО 9 октября 1937 г.
Приговор: ВМН. Расстрелян 3 ноября 1937 г. Место захоронения в Карелии (Сандармох)».
Професора української мови в Краснодарському педагогічному інституті – Івана Шалю, добре відомого українському громадянству своєю граматикою, написаною разом з П. Горецьким, НКВД приєднало до згадуваного вже мітичного «Союзу Кубані і України». Опинившись на засланні, Шаля спершу потрапив не на великий Соловецький острів, а на поруч розташований острів Анзер. Там він, власне, й перебував аж до «великого ісхода» українців із Соловків.
Хоч був ще не старою людиною, він дуже тяжко переживав таборовий режим. Багато гіркого випив він, працюючи на силі. Згодом він працював за бухгалтера чи рахівника і якось уже тяг ярмо. Розбитий і хворий вибув він із Соловків з українським етапом.
*