href="#n114" type="note">114
Гайде у тому досвіду не мала.
Вона в країні сонячній жила,
де трави палить спека небувала
і поцілунок спалює дотла.
Народжена в коханні, теж кохала,
лукавити з Жуаном не могла,
нічого не боялася й нікого
в полоні почуття полум’яного.
О, скільки нам доводиться платити
за той солодкий, радісний полон!
В рішучу мить цю радість зупинити
і глузд повинен був би, і закон,
чи на жадання це несамовите
накласти низку певних заборон.
Дивуюся, що Каслрей навіть з нього
ще не бере податку, як з усього!115
Тож – відбулося! Біля океану
вони серця з’єднали і тіла,
і свідком ніч Гайде та Дон Жуану
під час вінчання їхнього була.
Вони – подружжя! Славу та осанну
їм провістив не піп, а ніч і мла.
Трава в печері постіллю була їм,
а світ – і домом затишним, і раєм.
Кохання! Цезар був твоїм забралом,
Тіт був твоїм володарем з мечем,
Антоній був рабом твоїм невдалим,
Катулл – співцем, Горацій – тлумачем,
Сафо – вона з усім своїм загалом
наслідувачів сірих та нікчем
лише мудрець або панчоха синя.116
А ти, кохання, прикростей богиня!
З тобою зазнає тяжких аварій
подружня честь і відданість міцна.
Ні Магомет не був одним із парій,
ані Помпея117 честь не омина,
у славі Цезар, в шані Велісарій,
великі та достойні імена,
та схожість їхня не у високості,
а в тому, що усе це – рогоносці.
Кохання і філософів творило:
і Епікур, і навіть Арістіпп
нас ревно аморальності учили
або зручної практики… Коли б
вони ще додали нам трохи сили,
аби його уникнули ми хиб,
якої б слави вчення те надбало!
«Кохай і пий…» – слова Сарданапала.118
Та Джулія… Невже зродила втому
вона так швидко в милого свого?
О, безсумнівно, місяць винен в тому —
нове кохання – витівка його.
Коли не так, якого б чорта в ньому
з’являлася ні з того, ні з сього
непереборна кидатися звичка
до кожного привабливого личка?
Ненавиджу нестійкість хворобливу,
текучу й невловиму, наче ртуть!
Я з вдач таких завжди даюся диву.
В мені постійні нахили живуть,
і я любов плекаю незрадливу.
Та, на хистку заманюючи путь,
з’явилась вчора дівчина премила
і почуття непевні породила…
В мені філософ мовив: «На дозвіллі
ти про подружні узи краще дбай!»
«То так, – сказав я, – але зубки білі
та очі ці мені віщують рай…»
«О, схаменись!» – в античному він стилі
гукнув: