Але…
Які жінкам до шмиги прутні?
У любощах, з усіх, що сутні,
найнайприємніші які?
– Жінки, що наче ружі гожі,
єдна із єдною не схожі.
Ну… Є високі, є низькі…
Й розкішниці є різні, діво,
так, як і пристрасть, і любов.
Яка – гаряча і пестлива,
в якій би – й шкворінь охолов.
Чоловіки є ниці й путні,
в них різна здатність, різні прутні,
любов і ненависть… Ади,
якщо у жінки близько матка,
їй треба у такім випадку
короткий прутень і твердий.
Далеко матка – прутень довгий,
твердий, до краю щоб зайшов.
Звичайно, якщо жінка добра,
тоді взаємність і любов.
Лиха натура – то злягання
ніяк не викличе кохання.
Якщо ж гаряча і палка,
потульна, щедра і пестлива —
з такою є любов щаслива,
без грубощів і нарікань.
Якщо жона низького зросту,
їй прутень значення не має,
у любощах вона не постить,
відверто, віддано кохає.
Жінки високі зимні, штучні
і норовливі, і бундючні,
вони спалахують не вмить.
Високо носяться, щоб знала,
їм прутень треба досконалий,
непросто їх задовольнить.
Моє базікання, як повінь,
а попри те, життя летить.
От і скінчилась моя сповідь,
за помилки Аллах простить.
Чи я писала чесно, гарно,
чи нерозважливо і марно,
але не чую в тім вини,
що змалювала дії й лики…
Аллах Всевишній і Великий,
найперший в тому рахівник.
Олександр Пушкін
Гавриіліада
Цар Микита і сорок його дочок
И к персям юным, изнывая,
Главой усталою прильнуть:
И, цепенея и рыдая,
На лоне жизни, лоне рая
Хотя минутку отдохнуть.
Гавриіліада
Воістину єврейці молодій
Я зичив би душевного спасіння.
Прийди до мене, милий ангел мій,
Прийми благословення як прозріння.
Я у краси земної на посту!
Люб’язних вуст усмішка задовільна —
Царю небес і Господу-Христу —
І віршоспів на лірі богомільній.
Сумирних струн, можливо, врешті-решт
Її візьмуть в полон церковні співи,
І дух святий зійде на серце діви;
Думок володар і сердечних веж.
Шістнадцять літ, невинність і незнання,
Скіс чорних брів, незайманих горбків
Під полотном пружисте хвилювання,
Нога кохання, білий ряд зубів…
Навіщо ж ти, єврейко, усміхнулась,
Нащо рум’янець личко фарбував?
Ні, світку мій, ти, певно, обманулась:
Я не тебе, – Марію описав.
В полях, далеко від Єрусалима,
На відстані від юних волоцюг
(Яких