тими самими давніми правилами, є досить індивідуальних відмінностей між матерями (й батьками), які дають стандартні плоди. Переможцями можна назвати вождів і знахарів, впливових багатіїв та капіталістів, які володіють тисячею голів худоби або чиї статки вимірюються в сто тисяч коренеплодів ямсу. Невдах можна знайти у психіатричних лікарнях Папеете, Порт-Морсбі й Дакара або, можливо, у в’язниці ЇЇ Величності в Суві. У кожній із цих позицій вже закладено власний тип сценарію та його закінчення. Навіть у цій країні, де існує десять тисяч «культур», є лише кілька варіантів закінчення, і жоден з них не відрізняється від тих, що існують в інших країнах.
Через те, що кожна людина є продуктом мільйонів моментів, тисячі станів душі, сотні пригод і зазвичай двох різних батьків, ретельне вивчення її позиції виявить безліч труднощів та очевидних суперечностей. А втім, звичайно можна виявити одну основну позицію, щиру або нещиру, жорстку чи нестабільну, на якій тримається її життя і на ґрунті якої розвиваються її ігри та сценарій. Це необхідно для того, щоб людина могла відчувати, що міцно стоїть на ногах; вона не схоче відмовлятися від цієї позиції, бо це все одно що відмовитися від фундаменту власного будинку. Наприклад, жінка, яка вважає дуже значущим те, що вона є бідною, тимчасом як інші багаті («Я–, Вони+»), не відмовиться від цієї думки лише через те, що одержала велику суму грошей. Це не зробить жінку заможною у власних очах; це просто робить її бідною людиною, якій пощастило отримати певні активи. Її однокласниця, яка гадає, що важливо бути багатою, на противагу знедоленим біднякам («Я+, Вони–»), не кине своєї позиції, якщо втратить гроші; це не робить її вбогою, а лише багатою людиною, в якої виникли тимчасові фінансові труднощі.
Ця цілеспрямованість, як ми побачимо пізніше, пояснює те життя, яке вела Попелюшка після того, як вийшла заміж за принца, а також той факт, що люди з першою позицією («Я+, Ти+») стають добрими лідерами, бо навіть у найбільших негараздах вони зберігають універсальну повагу до себе й тих, за кого відповідальні. Таким чином, чотири основні позиції – 1) «Я+, Ти+» (успіх); 2) «Я+, Ти–» (зарозумілість); 3) «Я–, Ти+» (депресивна); 4) «Я–, Ти–» (безнадійність) – зрідка можна змінити лише за рахунок зовнішніх обставин. Стабільні зміни мусять відбуватися зсередини, або спонтанно, або під певним «терапевтичним» впливом – під впливом професійного лікування чи любові, яка є природною психотерапією.
Однак є ті, чиїм переконанням бракує переконливості, тому вони мають вибір і перемикаються між двома позиціями: наприклад, між «Я+, Ти+» або «Я–, Ти–»; або між «Я+, Ти–» та «Я–, Ти+». Такі люди, якщо говорити про їхню позицію, належать до невпевнених або нестабільних особистостей. Безпечними й стабільними є ті, чию позицію, міцна вона чи жалюгідна, не можна похитнути. Для того щоб позиція мала якусь практичну цінність, вона не має бути переможена змінами настрою та ваганнями невпевненої людини. Транзакційний підхід – виявлення того, що насправді зроблено або сказано у певний момент, – бере це до уваги. Якщо