безсмертя. Це їхні творіння, їхній слід на землі, де не ступала людська нога, пам’ятник, що переживе їх.
Немовлята вимагають великої роботи й багатьох безсонних ночей. Що вони дають навзамін? Навіть якщо маленькі дітки усміхаються, це не тому, що вони когось упізнають: просто в них гази. Але навіть не отримуючи винагороди за свої турботи, батьки віддані їм. Те саме стосується засновників компаній. На етапі Раннього дитинства вони не отримають пристойної винагороди. Говорити про потенційні майбутні прибутки – все одно що говорити про те, ким стане дитина, коли виросте. Це просто розмови.
Та засновники не кидають своєї справи завдяки відданості, яку сформували на стадії Залицяння. Якщо ця відданість зникає, їхні компанії гинуть. Надзвичайно сконцентрована відданість своїм організаціям може бути такою сильною, що вноситиме напруження в особисте життя засновників. Зрозумівши це, я почав наполягати, щоб засновники, які записалися на мої лекції на тему життєвого циклу організацій, приходили зі своїми дружинами/чоловіками. Я наводжу таку аналогію: жінки після пологів втомлені. Вони страждають від депресії. Новонароджені діти виснажують їх. Однак її неспівчутливий чоловік хоче розважатися. Дружина може благати його лишити її у спокої, бо вона змучена. Якщо чоловік позбавлений емпатії, він може роздратуватися й почати скаржитися: «Щойно в тебе з’явилася дитина, я більше не існую».
Коли чоловік змушує дружину обирати між ним та дитиною, кого вона вибере? Хоч би в якій частині світу я ставив це запитання, люди завжди відповідали однаково: вона вибере дитину.
Засновники, які щойно створили свої компанії, почуваються як ці новоявлені матері. Вони мріяли про свої ідеї та зміцнювали свою відданість їм протягом тривалого часу, може, навіть довше за дев’ять місяців. Тепер, взявши на себе цей ризик, вони повністю поринули в турботу про своїх нових «дітей». Повернувшись додому після виснажливого робочого дня, вони й досі занурені в проблеми сервісу та якості. Вони сповнені тривоги, бо на них тисне банк. Їхні дружини/чоловіки хочуть отримати свою частку уваги. Але виснажені засновники ледве можуть говорити. Неспівчутливі дружини/чоловіки розлючені: «Щойно в тебе з’явилася твоя компанія, в тебе більше немає родини. Ми не маємо значення. Важить тільки твоє самозвеличення».
Якщо дружина/чоловік продовжить тиснути, хто переможе – компанія чи вона/він? Так, маєте рацію. Переможе компанія, і настане час дзвонити до адвокатів із розлучення. Дружина/чоловік хибно сприймає компанію як конкурентну коханку/коханця. Вона/він не може зрозуміти, що засновник привів у світ дитину.
Що робить розумна мати, народивши дитину? Вона «ділиться» немовлям, і коли чоловік приходить додому, то мусить перевдягати, годувати й заколисувати маля. «Це наша дитина». Аналогічно розумні засновники діляться проблемами своїх компаній. «Це наша компанія, люба/любий, не лише моя».
Засновники часто мають обирати: