побачите». Лідери компаній на стадії Активного зростання випробовують свої межі та кидають виклик долі. В Алана Бонда був співробітник – права рука, і тільки він розумів, що той каже. Однак коли Бонд призначив цього чоловіка на керівну посаду в одній зі своїх компаній, то втратив «гальма». Ніхто насправді не розумів, чого Бонд хоче, і не наважувався попросити уточнення. А ті, хто розумів, не наважувалися кинути Бондові виклик. Зрештою, він був таким успішним – справжнім генієм у власних очах. Крім того, співробітникам неймовірно добре платили. Нащо розхитувати човна? Бонд, як і так багато інших очільників компаній на стадії Активного зростання, вірив власним прес-релізам. Але його успіх був як повітряна кулька, і достатньо було простої голки, щоб він луснув.
Лідери організацій, що активно зростають, не звертають уваги на деталі. А всі ми знаємо (чи маємо знати) арабську приказку про те, що диявол – у деталях. І потрібна лише «деталь», щоб спустити наповнену газом повітряну кулю.
Компанії на стадії Активного зростання мають величезні апетити до результатів та зростання. Їхні лідери не дослухаються до критики чи застережень щодо труднощів реалізації, і їм бракує організаційної структури, яка визначає, хто що має робити36. Компанії, що активно зростають, можуть стати жертвами патологічної ситуації: браку підзвітності. Без підзвітності ніхто не відповідає за результати. Кожен скаржиться на брак інформації чи повноважень для ухвалення правильних рішень. Кожен – жертва рішень, які ухвалив хтось інший. За таких умов мало рішень стають остаточними, а напрями визначено надто туманно, щоб ефективно втілити рішення в життя. Я описую рецепт катастрофи.
Катастрофа неминуче станеться. Питання ось у чому: коли вона розгорнеться і якої форми набуде? Чи буде це бунт акціонерів? Позов від Федеральної комісії з торгівлі США? Груповий позов від покупців, які почуваються обдуреними? Судова справа через збитки, яких завдав товар, бо контроль якості був неналежний? Коли по компанії на стадії Активного зростання б’є катастрофа, ніхто не бере на себе відповідальності. Ніхто не почувається підзвітним. Очільники таких компаній неймовірно розчаровані. Вони відчувають, що люди їх підвели. Почуваються зрадженими. Ніхто не попереджав їх про підступну небезпеку попереду. Усі просто допустили їхнє падіння й спокійно спостерігали за ним. Підлеглі повстають одне проти одного. Ніхто не бере на себе провину. Ніхто не ухвалював цього рішення чи не знав, яку саме його частину мав виконати. Тож усі звинувачують усіх, і ніхто не залишається неушкодженим37.
Пошук винних і сварки починаються не тоді, коли спливла проблема чи невдача. Лідери компаній, що активно зростають, підсвідомо плекають взаємну недовіру38. Оскільки бажання очільників компаній на стадії Активного зростання переважають над звершеннями, вони плекають параною: їм здається, що люди працюють недостатньо наполегливо і їм бракує відданості. Вони діляться цими підозрами зі своїми