джойстиком, Дельта-Два увімкнув звукові сенсори робота, націлив умонтований у нього параболічний підсилювач і почав спускати літаючого шпигуна, аж поки той не опинився за кілька футів над головами науковців. Чутність була слабкою, але достатньою.
– Ніяк не можу в це повірити, – казав один фахівець.
Попри те що він прибув сюди дві доби тому, збудження в його голосі і досі не згасло.
Здавалося, його співрозмовник відчував не менший ентузіазм.
– Ти коли-небудь у житті думав, що станеш свідком чогось подібного?
– Ніколи, – відповів перший науковець, сяючи від захвату. – Для мене це й досі як прекрасний сон.
Дельта-Один почув, що хотів. Було ясно, що всередині об’єкта все йшло так, як і планувалося. Дельта-Два порухом джойстика забрав мікроробота від двох науковців і спрямував його до схованки. Він загнав його до «ангару» – потаємного місця біля циліндра електрогенератора. І батареї живлення РН2 відразу ж почали заряджатися для нового завдання.
6
Гелікоптер мчав у вранішньому небі, а Рейчел Секстон подумки губилася в сьогоднішніх химерних подіях. І лише тоді, коли МН-60G блискавично проскочив повз Чесапікську бухту, вона збагнула, що вони летять у зовсім іншому напрямку. Сум’яття, що вмить спалахнуло в її душі, одразу ж змінилося на страх.
– Гей! – крикнула вона пілоту. – Що ви робите? – Її голос ледь пробивався крізь гуркіт лопатей і виття турбіни. – Ви ж мали відвезти мене до Білого дому!
Пілот похитав головою.
– Вибачте, пані. Цього ранку президент не в Білому домі.
Рейчел спробувала пригадати, чи говорив Пікерінг щось конкретне про Білий дім, чи то їй здалося.
– А де ж тоді зараз президент?
– Зустрінетеся з ним в іншому місці.
Ось тобі й маєш!
– Де це, в іншому?
– Вже недалеко звідси.
– А можна уточнити?
– Через шістнадцять миль.
Рейчел гнівно встромила погляд у пілота. Цьому типові місце серед політиків, а не за штурвалом гелікоптера.
– А від куль ви теж так вправно ухиляєтеся, як і від моїх відповідей?
Пілот промовчав.
Щоб перелетіти через Чесапікську бухту, гелікоптерові знадобилося менш ніж сім хвилин. Коли попереду знову з’явився суходіл, пілот звернув машину на північ і погнав її вздовж берега вузенького півострова, де Рейчел побачила кілька злітно-посадкових смуг та будівель, схожих на військові об’єкти. Пілот почав знижуватися саме туди, і Рейчел здогадалася, що то було за місце. Шість пускових майданчиків та закіптюжені ракетні башти слугували доброю підказкою, а для особливо нетямущих на даху однієї з будівель виднівся напис величезними літерами: ВОЛЛОПС-АЙЛЕНД.
Воллопс-айленд був одним із найстаріших пускових майданчиків НАСА. І досі використовуваний для запуску супутників та випробувань експериментальних літальних апаратів, Воллопс був чимось