частка у фінансуванні міжнародної космічної станції зросла з восьми мільярдів доларів, як передбачалося спочатку, до неймовірної цифри – сто мільярдів!
Абонент розлютився:
– То чому ж, чорт забирай, президент не перекриє кисень?
Секстонові захотілося розцілувати співрозмовника.
– До біса гарне запитання! На жаль, третину конструкцій уже доставлено на орбіту, і президент зробив це за рахунок вас, платників податків. Тому «перекрити кисень» – це все одно, що визнати жахливу помилку, скоєну вашим коштом.
Дзвінки не припинялися. Здавалося, американці тільки зараз почали виразно усвідомлювати, що НАСА – аж ніяк не національна священна корова і що ситуацію можна й треба міняти.
Коли передача скінчилася, усі, хто перебував тоді в студії, окрім кількох затятих прихильників освоєння космосу, що жваво загомоніли про вічний і непозбутній потяг людства до знань, зійшлися в одному: в ході своєї виборчої кампанії сенатор Секстон надибав золотий ключик до успіху, намацав «гарячу кнопку» – ще ніким не досліджене, суперечливе питання, яке зачепило виборців за живе.
І впродовж наступних тижнів Секстон обійшов своїх опонентів на п’яти початкових виборах у важливих для остаточної перемоги штатах. Він одразу ж призначив Габріель Еш особистою помічницею. Це стало нагородою за роботу, яку вона виконала, щоб донести до виборців інформацію про стан справ у НАСА. Легким порухом руки сенатор зробив нікому не відому афроамериканку висхідною політичною зіркою й одночасно раз і назавжди поховав проблему, пов’язану зі своїми колишніми голосуваннями в сенаті, які можна було кваліфікувати як расистські та дискримінаційні стосовно жінок.
А тепер, коли вони сиділи разом у лімузині, Секстон збагнув, що Габріель знову демонструє свою обізнаність. Роздобута нею інформація про секретну зустріч, що відбулася минулого тижня між керівником НАСА і президентом, беззаперечно свідчила: космічну агенцію чекають нові труднощі – можливо, від фінансування проекту відмовляється ще одна країна-учасниця.
І коли автомобіль проїздив повз пам’ятник Джорджеві Вашингтону, сенатор Секстон відчув, що сама доля призначила йому стати наступним президентом Сполучених Штатів.
8
Незважаючи на свій злет до наймогутнішої політичної посади у світі, президент Захарій Герні був чоловіком середнього зросту, тендітним і з вузькими плечима. Він мав чорне волосся із залисинами, обличчя, вкрите ластовинням, і носив біфокальні окуляри. Однак його непоказна статура різко контрастувала з тією майже побожною любов’ю, яку він викликав у тих, хто його знав. Казали, що варто хоч раз зустрітися із Заком Герні – і ви підете за ним хоч на край світу.
– Я такий радий, що ви змогли приїхати, – сказав президент, простягаючи руку, аби привітатися з Рейчел.
Його потиск був емоційним та щирим.
Рейчел переборола ніяковість, що клубком стала у горлі.
– Зви… звичайно, пане президент. Для мене зустрітися