поставили на порядок денний питання здобуття української незалежності. За це висловилася Головна українська рада у Львові, за ці ідеали розпочав свою звитягу Легіон січових стрільців. Щодо безпосередніх подій Української революції на підросійській Україні, то початком уважають березневі події в Києві 1917 р., а закінченням – Ризький мирний договір 1921 р. між червоною Росією та Польщею, за яким відбувся новий поділ України між окупантами. Виокремлюють також дату 1917—1920 рр., яка збігається з російсько-комуністичним датуванням т. зв. громадянської війни та вписує українські події революції в контекст внутрішньої російської історії. На нашу думку, виправданими є дві дати: 1914—1923 та 1917—1921 рр.
Уважати 1921—1923 рр. закінченням Української революції не цілком резонно. Протибільшовицькі повстання по селах тривали до середини 20-х років ХХ ст. Існування УАПЦ, Української академії наук, кооперативного видавничого руху, селянського землеволодіння та інших громадських структур та інституцій, які продовжували традиції незалежної України, свідчило про збереження здобутків Української революції ще принаймні близько 10 років після революції. Ще одним зі здобутків була українізація 20-х років ХХ ст. і «розстріляне» культурне відродження передусім у царині літератури. Фактичним кінцем Української революції стали процес СВУ 1929 р., масова колективізація, репресії проти інтелігенції та нарешті голодомор 1932—1933 рр. Саме останню дату можна вважати остаточною комунізацією України більшовицькою Росією, що тривала від 1928—1929 до 1932—1933 рр.
Далі паралельно функціонували структури та організації, які відстоювали принципи незалежності: політична еміграція за кордоном ще від часів існування УНР, тривала підпільна національно-визвольна боротьба ОУН на західноукраїнських землях. Ця боротьба з різними видозмінами не припинялася до 1991 р. Тому варто говорити про спадковість і наступність різних етапів визвольного руху від 1917 р. до 1991 р.
Говорячи про Українську революцію 1917—1921 рр., ми часто-густо асоціюємо нашу територію лише з боротьбою за незалежність. Насправді в цей період відбувалися одночасно:
1) а) російська демократична революція, яка мала свої революційні органи – Совєт народних солдатських і робітничих депутатів, губернських комісарів, підзвітних Тимчасовому уряду, збройні сили старої російської армії, що також орієнтувалися на «єдину і неподільну», а її метою була побудова ліберальної республіканської Росії з можливою федерацією земель, зокрема й для українців; б) російська тоталітарно-лівацька революція на чолі з більшовиками, яка мала свої збройні формування червоноармійців і партійні осередки – зародки майбутньої комуністичної держави; щодо національної політики вони займали спочатку централістичні позиції, потім погодилися на федералістичні поступки українцям; в) ретроградні консервативні елементи