Три заручники. Джон Бакен

не залишилося на цьому світі, крім Деві. Якби він помер, напевно, я б це зміг витримати. Але не знати нічого про його долю і постійно думати про найгірше – це вже занадто.

      Ніколи ще мені не доводилося відчувати такої гіркоти. Уявіть, як це: чути тремтіння в голосі, який звик владно віддавати команди, бачити сльози в цих ясних очах, які раніше непохитно і пихато дивилися на цей світ. Від цього просто хотілося завити, як пес. Я не вагаючись віддав би тисячу фунтів за можливість утекти до бібліотеки і зачинити за собою двері.

      Але Мері повела себе дивно. Немов маючи за мету остаточно збентежити всі мої почуття, вона попросила сера Артура розповісти про його хлопчика. Той показав нам мініатюру, яку тримав при собі. Девід виявився надзвичайно гарною дитиною з величезними сірими очима й аристократичною поставою. Погляд його був серйозний і довірливий – такий буває тільки у дітей, до яких жодного разу в житті не поставилися несправедливо. Мері зазначила шляхетний вираз обличчя малюка.

      – Так, Деві шляхетний,– погодився його батько.– Мабуть, найблагородніша юна людина з усіх, кого мені доводилося знати. Цей хлопчик від природи делікатний і водночас сильний духом. Коли його щось турбує, він тільки міцно стискає губи, але ніколи не зронить ані сльозинки. Поруч з ним я сам часом почувався недостатньо сильним.

      Потім він повідав нам про життя Девіда в закритій приватній школі, де той нічим не виділявся, хіба що виявив деякі здібності до крикету.

      – Я хвилювався, що він занадто швидко дорослішає,– з блідою тінню посмішки зауважив сер Артур.– Але він завжди рухався в правильному напрямку, навчався спостерігати, оцінювати і міркувати.

      За його словами, хлопчик був захопленим натуралістом, і займатися вивченням дикої природи міг у будь-який час дня і ночі. До того ж, він був вправним рибалкою і в свої десять років здобув чимало форелі в гірських струмках Галловея10