й скільки, але крику не було чутно, вона не дихала, а лиш кричала, і зрештою з грудей вирвався сам лиш приглушений хрип, а крику так і не було. Сльози лились на шорстку запилену кахлю. Кап-кап, кап-кап…
Глуха тиша очманілої липневої ночі, і те кап-кап, і хрип, і більш нічого.
Тоді вона кинулась як навіжена і метнулась у двері квартири з тим же неспинним глухим і клекотливим хрипом – двері були відчинені, а в коридорі пустка, шар пилу покривав тумбу і одежу на вішалці. Пил здійнявся і забив їй дихання, а вона ж усе хрипіла (кричала!), хрипіла… Немислимий гнилісний сморід ударив їй у ніс, а вона ж його навіть не одчувала… Видуті шпалери, запилена люстра, мерехтіння телевізійного екрана… Миски із давно згнилою їжею, повсюдна пилюка, пилюка… І два людські кістяки на дивані, давно висушені, запавутинені. Один у ледь розстібнутому синьому авіаційному кітелі з потемнілими значками та погонами, другий – у жовтуватому светрі до горла, точно такому ж, який був і в Олі…
Вона спинилась посеред кімнати і випустила з рук папірець.
І тут же почула чийсь сміх. Єхидний, тріскучий, заледве писклявий сміх.
І кроки. У себе за спиною, з балкона.
Різко обернулась і взріла у дверях балкона чиюсь тінь.
Низеньку маленьку тінь, що тихо ступала навшпиньках – немовби кралась до неї, Олі. Оля сахнулась, а постать вийшла під тьмяне світло запиленої люстри.
Маленьке русяве дівча у вигорілій червоній курточці стояло перед нею – червоний галстук недбало вибивався з- під вигорілої куртки, кирпате личко біліло, а оченята були такі яскраво-смарагдові, що наче аж поблискували непевним вогнем.
Дівча лукаво білозубо всміхалось.
Оля неначе хотіла щось до нього сказати, але лишень хрипло видихнула, а дівча тицьнуло в неї своїм маленьким пальчиком і безтурботно проказало:
– Devochka shla skvoz' kukushkino leto…
Bol'she ona ne uvidit rassveta.
– Що? – хрипло видихнула Оля.
– Ізолюйте джерело випромінювання!
– Щ…
– Послідовність ініціалізації порушена… Увага! Синхронізація даних… Ізолюйте джерело випромінювання!
– …
– Показники біотелеметрії не надходять… Збій реплікації. Увага – оператор у небезпеці! Встановлення екстреної лінії зв’язку з командуванням…
– Ви мене чуєте?!
– Я під обстрілом, повторюю, я під масованим обстрілом, маневрую…
– Зафіксовано значні зовнішні пошкодження… Порушення секреції вторинних акумуляторних батарей – оцінка часу ремонту неможлива. Виконується реанімація оператора…
– Олю, ви мене чуєте?! Ви маєте…
– Говорить капітан флоту Сил Безпеки ООН Нур Асланоглу, наказую за всяку ціну спинити…
– Ініціалізація… Відновлення клітинних волокон…
– Олю!..
– Діагностика… Розпочато процедуру відновлення нанодерми…
– Дідька лисого! Я не сидітиму тут…
– Мартінес, відставити! Я наказую тобі залишатись на борту! Це наказ, чорт би тебе забрав! Олю, ви мене…
– Ніііі!
– Інтеграція наноагентів не завершена – ізолюйте джерело випромінювання! Негайно