Olya_#2. Володимир Худенко

Але довго я так не протягну, покваптесь.

      – Первинна діагностика рецепторів нановолокна…

      – Він усе одно нас рознесе, це не вихід!..

      – Єво, заткнись, заради всього святого!.. Олю, ви мене чуєте? Олю, говоріть до мене. Олю.

      – Запуск системи…

      3

IOWA. Limited liability company (с)Виклик нейронного тракту…Біостимуляція…

      Послідовність завантаження мутно виплила із сирої правічної тьми. Мерехтлива емблема корпорації-гіганта пульсувала поверх того хаотичного масиву даних нерівно, криво, немовби крізь товщу води чи талого льоду, тріскаючись, розмиваючись і знов фокусуючись у самому центрі крихкої розпливчатої світобудови.

Процедура налагодження аварійних ланцюгів ЦНС…Фільтрація потокових даних нейроінтерфейсу…Активація вторинних акумуляторів…Діагностика…

      Тьма одступала неспішно, неохоче, кублилась між стовпчиків даних, сяючих ниток-конфігурацій, ядуче-кислотних іконок базового функціоналу, концентричних смуг біотелеметрії та розжарених павутинок ціленаведення, голографічних проекцій просторової орієнтації…

Активація кінетичних бар’єрів Massive Dynamic… НЕМОЖЛИВАПорушена цілісність оболонки скафандра…Виконується ЕКСТРЕНИЙ РЕМОНТ аферентних вузлів взаємодії…УВАГА!

      Потім прийшов біль з-під самого серця – тупий і неясний, він немовби тоншав, витягувався кудись у низ живота… А ногам, і особливо підошвам, було так тепло-тепло, аж гаряче…

Налаштування первинної візуалізації…Відновлення клітинних волокон…Моніторинг систем графічної індикації…

      Тьма немовби прорізалась мрякою, мерехтінням, сіруватою млою; її кубла сповзли з пульсуючого різнобарвного розмаю індикації, і тут же крізь пасма сіруватої мли проступили обриси якогось шорсткого зубчатого жолоба, чогось такого…

Встановлення шифрованого з’єднання…Сканування базових частот…Джерело трансляції: Lieutenant KYLE DAWSON

      Липка і розпливчата, перемежована кислотно-ядучими потоками інформації дійсність ураз якось уся зарипіла, а чи швидше ЗАХРИПІЛА, і зашелестіла, і завила далекими сиренами…

      – Я… – видихнула Оля, немов кашлянула чи її ураз знудило. – Що…

      – Олю!

      Голос знайомий, але вона не вгадувала власника…

      – Хвала богам, ви мене чуєте!.. Вона в нормі, я її пеленгую…

      – Mashallah!.. – ізнов знайомий голос, жіночий. – Тягніть її на борт, хутко!

      – Олю, не рухайтесь! – той самий, чоловічий. – Нічого не робіть, чуєте мене?

      Але вона зробила. Ледь-ледь підняла голову, огляділась… і застогнала.

      – Ні…

      Її живіт передавило чимось громіздким і, ймовірно, важезним, якоюсь напівпрозорою дугою на кшталт балки чи комунікативного перекриття – під його шорсткою мутнуватою поверхнею пробігали тьмяні зірниці інформаційного трафіку…

      – Ні…

      Ще стогін. Вона уперлась руками в ту балку, ту дугу, ворухнула й ногами, але ноги не слухались, і вона сама тих ніг не одчувала немовби… немовби тих ніг не було. Саме лиш непевне тепло