людській їжі. Він сидів на кухонній підлозі біля крісла і сумно дивився на Трейвіса, поки той їв дві свої канапки за червоним столом, оббитим формікою8. Врешті-решт Трейвіс дав ретриверу дві смужки бекону. У тому, що пес просив їжу, не було нічого дивного; він не робив ніяких дивовижних трюків. Пес просто облизувався, підвивав час від часу і постійно із сумом поглядав на Трейвіса – мабуть, щоб викликати жалість і співчуття. Будь-який пес так може випрошувати гостинця.
Пізніше у вітальні Трейвіс увімкнув телевізор, а пес скрутився на дивані біля нього. За мить він поклав голову Трейвісу на стегно, щоб той погладив і почухав його за вухами. Трейвіс так і вчинив. Пес іноді поглядав на екран телевізора, але не проявляв хоч якогось інтересу до телепередач.
Трейвіса теж не цікавив телевізор, його цікавив лише пес. Він хотів більше дізнатися про нього і побачити більше його фокусів. І хоча Трейвіс намагався якимось чином змусити пса проявити свої незвичайні розумові здібності, він так і не вигадав нічого путящого, з допомогою чого міг би точно визначити інтелектуальний рівень собаки.
Окрім того, у Трейвіса було передчуття, що пес не захоче проходити перевірку. Чомусь він підозрював, що той інстинктивно приховує свій розум. Трейвіс пригадав, як ретривер по-дурнуватому незграбно і сміховинно ганявся за метеликом і як це контрастувало з його кмітливістю та спритністю, необхідними для того, щоб відкрутити кран на терасі; здавалося, що в обох випадках діяли дві різні тварини. Хоча, можливо, це могло виявитися ахінеєю, але Трейвіс запідозрив, що ретривер не бажає привертати до себе увагу і проявляє свою незвичайну кмітливість лише в екстремальних ситуаціях (як-от, для прикладу, у лісі), або коли дуже зголоднів (коли він відкрив бардачок у машині, щоб дістати батончик), або коли вважав, що його ніхто не бачить (коли відкрутив кран).
Це була абсурдна ідея, оскільки в такому разі пес був не лише найрозумнішим представником свого виду, а й усвідомлював незвичайний характер своїх талантів. У собак – як і в інших тварин – відсутній високий рівень самосвідомості, необхідний для порівняння себе з іншими представниками свого виду. Порівняльний аналіз – це суто людська якість. Якщо собака навіть досить розумний і вміє робити багато трюків, то це не означає, що він зможе відрізняти себе від своїх одноплемінців. Можна припустити фактично, що цей пес розуміє ці речі не лише через свої надзвичайні розумові здібності, а завдяки логіці та вмінню раціонально мислити, які домінують над інстинктами, що керують поведінкою інших тварин.
– Ти загадка, сповита таємницею, – промовив Трейвіс до ретривера, легенько погладивши його по голові. – Або ж мені пора в «дурку».
Пес у відповідь глянув на нього, на мить зазирнувши прямо в очі, відтак позіхнув і раптом підвів голову, витріщившись на полиці з книгами обабіч арки, що ділила вітальню та їдальню. Вдоволений дурнуватий собачий вираз зник з його морди, а натомість з’явився непідробний інтерес, який до цього Трейвіс уже помічав, і цей інтерес виходив поза межі звичайної собачої цікавості.
Зіскочивши