її, що коли чоловік підходить до неї із солодкими словами та посмішками, то це лише щоби підняти її, а потім скинути вниз із цієї нової висоти, завдавши при цьому ще більшого болю.
Через якийсь час приступ тремтіння минув. Нора знову залізла в ліжко. Морозиво, яке залишилося в тарілці, вже розтало, тому вона відставила його на нічний столик. Узявши в руки роман Діккенса, Нора спробувала знову зануритися у розповідь про Піпа, але намарне: вона постійно відволікалася то на телефон і ніж для м’яса, то на відчинені двері та коридор на другому поверсі, бо їй там постійно ввижався якийсь рух.
3
Трейвіс пішов на кухню, пес – за ним.
Він вказав на холодильник і промовив:
– Покажи мені ще раз. Дай мені пиво. Покажи, як ти зробив це.
Пес не ворухнувся.
Трейвіс присів навпочіпки.
– Послухай, волохата мордо, хто витягнув тебе з тих лісів і врятував від того, що гналося за тобою? Я. Хто купував тобі гамбургери? Я. Я купав тебе, годував, дав тобі прихисток. Тепер мені потрібно дещо від тебе. Припини вдавати з себе дурника. Якщо можеш відкрити цю штуку, то зроби це!
Пес підійшов до старенького «Frigidaire»9, нахилив голову до нижнього кутка емальованих дверцят і, вхопившись за нього зубами, потягнув назад, напружившись усім тілом. Гумова прокладка відкрилася з леть чутним чпоканням. Двері відчинилися. Пес запхав голову всередину, а потім, ставши на задні лапи, передньою обмацав кожну стінку камери для продуктів.
– Чорти б мене взяли, – сказав Трейвіс, підсуваючись ближче.
Ретривер зазирнув на другу полицю, де Трейвіс тримав бляшанки з пивом, дієтичну «Пепсі» й овочевий сік «V-8». Пес витягнув ще одну бляшанку «Курзу» із камери й кинув її на підлогу. Поки він повертався до Трейвіса, двері холодильника зачинилися.
Трейвіс підняв пиво. Стоячи з двома бляшанками у кожній руці, він уважно подивився на пса, а потім промовив, звертаючись радше до себе, ніж до тварини:
– Отже, хтось тебе навчив відчиняти холодильник і навіть розрізняти марки пива, знаходити їх з-поміж інших бляшанок, а також приносити їх. Але все ж тут купа таємниць. Невже тебе вчили розрізняти саме ту марку, яка стоїть у моєму холодильнику? Мабуть, так, але кінці тут не сходяться. Окрім того, я не давав тобі жодних команд стосовно пива. Ти зробив це самостійно, наче знав, що я хочу пива саме зараз. А саме так і було.
Трейвіс поставив одну бляшанку на стіл, а іншу витер сорочкою, відкрив і зробив кілька ковтків. Чоловіка не турбувало те, що бляшанка побувала в роті собаки; він був занадто схвильований вражаючими вміннями пса, щоби перейматися через якісь мікроби. Окрім того, ретривер ніс кожну бляшанку за дно, наче турбувався про гігієну.
Ретривер спостерігав за тим, як чоловік п’є.
Випивши третину бляшанки, Трейвіс промовив:
– Таке враження, ніби ти зрозумів, що я напружений і засмучений, а пиво допоможе мені розслабитися. Може, я здурів? Ми говоримо про аналітичне мислення. Добре, домашні тварини часто вгадують