цього ми довго лежали разом. Годину, дві. Джейк завжди казав, що я не можу розслабитися надовго, не можу залишатися спокійною, не можу мовчати. Ми майже не розмовляли. Ми торкалися одне одного. Відпочивали. Дивилися одне на одного. Я лежала і слухала голоси і звуки машин із вулиці внизу. Моє тіло здавалося крихким і беззахисним під його руками. Нарешті я сказала, що мушу йти. Поки я приймала душ і одягалася, він на мене дивився. Від цього я почала тремтіти.
– Дай мені свій телефон, – сказав він.
Я похитала головою.
– Ти дай свій.
Я нахилилася і ніжно його поцілувала. Він поклав руку мені на голову і потягнув до себе. У мене так заболіло в грудях, що я не могла вдихнути, але я вирвалась.
– Мушу йти, – прошепотіла я.
Було вже за північ, коли я зайшла додому, було темно. Джейк спав. Я навшпиньки пробралася до ванної. Поклала трусики і колготки до кошика для білизни. Я прийняла душ вдруге за останню годину. Четвертий раз за день. Я знову вимила тіло своїм милом. Я помила голову своїм шампунем. Я заповзла в ліжко до Джейка. Він повернувся і щось пробурмотів.
– Я тебе теж, – сказала я.
Глава 4
Джейк розбудив мене з моїм чаєм у руці. Він сидів на краю ліжка у своєму махровому халаті й обережно прибирав волосся з мого обличчя, поки я пробуджувалася од сну. Я подивилася на нього, і спогади наринули на мене, руйнівні й неподоланні. Губи саднило, вони були припухлі; усе тіло боліло. Звісно, він міг здогадатися тільки по одному моєму вигляду. Я натягнула ковдру до підборіддя і посміхнулась йому.
– Маєш чудовий вигляд, – сказав він. – Ти хоч знаєш, котра година?
Я похитала головою.
Він театрально подивився на годинник.
– Майже о пів на дванадцяту. Тобі пощастило, що сьогодні вихідний. О котрій ти повернулася вчора?
– Опівночі. Може, трохи пізніше.
– Ти себе не жалієш, – сказав він. – Пий. Ми обідаємо у моїх батьків, не забула?
Я забула. Зараз пам’ятати, здавалося, могло лише моє тіло: руки Адама на моїх грудях, губи Адама на моїй шиї, очі Адама, які дивляться на мене. Джейк посміхнувся мені і погладив мою шию, а я лежала, пристрасно бажаючи іншого чоловіка. Я підняла руку Джейка і поцілувала її.
– Ти хороший, – сказала я.
Його обличчя витягнулось.
– Хороший?
Він нахилився і поцілував мене в губи, і я відчула, що когось зраджую. Джейка? Адама?
– Приготувати тобі ванну?
– Було б чудово.
Я хлюпнула лимонної олії у воду і знову як слід викупалась, наче могла змити все, що трапилось. Я вчора нічого не їла, але думки про їжу викликали відразу. Я заплющила очі, лягла в гарячу ароматну воду і дозволила собі подумати про Адама. Я більше ніколи не повинна бачитися з ним, це було ясно. Я любила Джейка. Мені подобалось моє життя. Я вчинила жахливо і я можу все втратити. Я повинна побачитися з ним знову, негайно. Нічого не має значення, окрім доторків його рук, приємної млості в моєму тілі, того, як він вимовляє моє ім’я. Я побачусь із ним один раз, лише один, щоб сказати, що все скінчилось. Я винна йому хоча б це. Що за