бібліотеки запливе така інтелектуальна праця. Бібліотека, якою я останнім часом обмежуюся, попри послуги мого захисника, – чудовий приклад безглуздого еклектизму, який диктує вибір книжок для таких закладів. Тут, безумовно, є Біблія та Діккенс (старовинне видання Дж. В. Ділінґгема, Нью-Йорк, MDCCCLXXXVII); і «Дитяча енциклопедія» (з досить гарненькими світлинами сонячноволосих ґьорл-скаутів у трусиках), є й «Оголошено вбивство» Агати Крісті; проте є також такі блискучі дурнички, як «Волоцюга в Італії» Персі Ельфінстоуна, автора «Повернення до Венеції», Бостон, 1868-й, та відносно нова (1946) «Хто є хто у світлі софітів» – перелік акторів, режисерів, драматургів та знімки статичних сцен. Гортаючи вчора ввечері останню згадану книжку, я отримав у нагороду один із тих сліпучих збігів, які логік ненавидить, а поет обожнює. Переписую тут більшу частину сторінки:
«Пім, Роланд. Народився в Лунді, Массачусетс, у 1922-му. Отримав сценічну освіту в Ельсінорському театрі, Дербі, Нью-Йорк. Дебютував у “Сонце пробилося крізь хмари”. Серед численних вистав із його участю – “За два квартали звідси”, “Дівчина в зеленому”, “Переплутані чоловіки”, “Дивний гриб”, “На волосинці”, “Джон Лавлі”, “Ти мені наснилася”.
Куїлті, Клер. Американський драматург. Народився в Оушен-Сіті, Нью-Йорк, у 1911 році. Навчався в Колумбійському університеті. Почав працювати в комерційній галузі, однак пізніше звернувся до написання п’єс. Автор “Маленької німфи”, “Леді, що любила блискавку” (у співавторстві з Вівіан Даркблум), “Темного віку”, “Дивного гриба”, “Батьківської любові” та інших. Гідні уваги багато його дитячих п’єс. “Маленька німфа” (1940) промандрувала понад двадцять тисяч кілометрів і була показана на сценах провінцій 280 разів упродовж однієї зими, перш ніж потрапити до Нью-Йорка. Захоплення: спортивні автівки, фотографія, домашні тваринки.
Квайн, Долорес. Народилася в 1882-му в Дейтоні, Огайо. Вивчала сценічну майстерність у Американській академії. Дебютувала в Оттаві в 1900-му. У Нью-Йорку вперше виступила у виставі “Не розмовляй із незнайомцями” в 1904 році. Відтоді зникла в… [перелік якихось тридцяти п’єс]».
Із яким безпомічним стражданням я досі звиваюся, побачивши ім’я моєї дорогоцінної коханої, навіть тут, поруч із прізвищем якоїсь театральної відьми! Напевно, вона теж могла стати акторкою. Народилася в 1935-му. Виступала (до речі, помітив описку в попередньому абзаці, але, прошу, не виправляй її, Кларенсе) у «Вбитому драматурзі». Квайн-швайн. Клер від рук моїх помер. Ох, моя Лоліто, єдине, що мені залишилося, – гратися словами.
9
Тяганина з розлученням змусила мене відкласти свою подорож, і земну кулю огорнув морок чергової світової війни, коли після зими, що минула під знаком нудьги та пневмонії в Португалїї, я нарешті дістався до берегів Америки. У Нью-Йорку я радо погодився на легку роботу, запропоновану мені долею: здебільшого вона стосувалася написання та редагування парфумерних оголошень. Я вітав