цього завдання ми готові з гордістю присвятити наші життя, віддати все, що ми маємо. Ми знаємо, що настав день, коли на долю Америки випало щастя віддати свою кров і всі сили за принципи, що дали їй життя, щастя і шанований нею мир. З Божою допомогою в неї немає іншого шляху.
МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ ГРУШЕВСЬКИЙ
(1866—1934)
Михайло Грушевський народився в Холмі 16 29 (17) вересня 1866 року в родині вчителя греко-уніатської гімназії. Юнацькі роки провів на Кавказі, в 1886— 1890 роках учився на філологічному факультеті Київського університету.
У 1894 році Грушевський перебрався до Львова, де обійняв посаду завідувача кафедри загальної історії Львівського університету. У 1914 році Михайло Грушевський переїхав до Києва, де керував діяльністю «Наукового Товариства» і виданням «Літературно-наукового вісника». Наприкінці того ж року його заарештували за обвинуваченням у шпигунстві й вислали в Симбірськ. Коли 4 березня 1917 року в Києві була створена Центральна Рада, Грушевського заочно обрали її головою. 14 березня він приїхав у Київ.
Після поразки УНР у боротьбі з більшовиками в 1919 році Грушевський виїхав до Австро-Угорщини. Перебуваючи в еміграції, він неодноразово просив радянський уряд дозволити йому повернутися, і в 1924 році такий дозвіл було надано.
Після повернення колишній президент УНР викладав історію в Київському державному університеті, був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, а в 1929 році – дійсним членом АН СРСР. Помер Михайло Грушевський 25 листопада 1934 року в Кисловодську.
За свідченням істориків, улітку 1917 року чисельність прихильників УНР, готових захищати її зі зброєю в руках, досягала 300 тисяч чоловік. Це була потужна сила, здатна протистояти будь-якому зовнішньому й внутрішньому ворогові. Але недалекоглядна політика керівництва та інші фактори призвели до того, що під кінець року армія УНР скоротилася в 20 разів. Зовсім іншою була ситуація в армії Радянської Росії. Завдяки добре налагодженій системі агітації армія більшовиків зростала з кожним днем.
Такий розвиток подій призвів до того, що в січні 1918 року УНР опинилася в критичному становищі. Більшовики захопили Харків і Полтаву й рвалися до Києва. Тим часом у самій столиці спалахнуло спровоковане більшовиками повстання робітників заводу «Арсенал». У такій ситуації фактично єдиними захисниками Києва були близько 300 бійців студентського куреня Українських січових стрільців.
28 січня 1918 року студенти і юнкери зайняли оборону на станції Крути між Бахмачем та Ніжином. Ранком наступного дня захисники Крут протягом декількох годин героїчно стримували наступ (за різними даними) від двох до шести тисяч добре озброєних солдатів і матросів. Ці кілька годин дозволили владі УНР придушити повстання в Києві, перегрупувати сили й урятувати столицю