що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя – вмерти за отчизну! Їх слава і вдячна пам’ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині і довіку!
МАРІЯ СКЛОДОВСЬКА-КЮРІ
(1867—1934)
Марія Склодовська народилася у Варшаві 7 листопада 1867 року. Освіту вона здобула в Сорбонні, а потім стала першою в історії жінкою-викладачем цього престижного університету. У 1894 році вона познайомилася із французьким вченим П’єром Кюрі, з яким згодом одружилася. Разом із чоловіком вона всебічно вивчала явище радіоактивності, 1898 року Марія і П’єр відкрили радіоактивність торію, а згодом – радіоактивні елементи полоній і радій. Померла Марія Склодовська-Кюрі 4 липня 1934 року.
Марія Склодовська-Кюрі, жінка, що вирізнялася блискучим розумом й умінням викладати свої думки, на публіці виступала рідко. У своїй промові «Про відкриття радію», виголошеній у 1921 році, вона розповіла слухачам про історію і значення радіоактивності і змалювала перспективи й вигоди, які могло здобути людство, розумно використовуючи це явище.
Промова у Вассарському коледжі, Нью-Йорк
Я могла б багато чого розповісти вам про радій і радіоактивність, забравши у вас чимало часу. Та оскільки ми не можемо собі цього дозволити, коротко розкажу про перші роки своєї роботи над радієм. Радій – більше не дитина, йому вже понад 20 років. Відкрито його було в дуже нестандартних умовах, про що завжди цікаво згадувати і розповідати.
Повернімося в 1897 рік. Ми з П’єром Кюрі на той час працювали в лабораторії при фізико-хімічній школі, де мій чоловік читав лекції. Я брала участь у дослідженнях уранового випромінювання, відкритого двома роками раніше професором Беккерелем.
Якийсь час я вивчала способи правильного вимірювання уранового випромінювання, а потім мені захотілося довідатися, чи існують інші елементи з подібним випромінюванням. Тому я почала працювати з усіма відомими елементами та їх сполуками і відкрила, що активність показують уранові сполуки, а також усі сполуки торію. Інші елементи та їх сполуки виявилися неактивними.
Потім я зайнялася вимірюванням мінералів і з’ясувала, що активними є декілька з тих, що містять уран чи торій або ж обидва елементи. Ця активність була вища, ніж я сподівалась. Набагато вища, ніж активність таких сполук урану чи торію, як оксиди, що практично цілком складаються з них.
Тоді я подумала: у цих мінералах, мабуть, є якийсь невідомий елемент, що має набагато вищу радіоактивність, аніж уран чи торій. І мені захотілося знайти і виділити його. Я взялася виконувати завдання разом з П’єром Кюрі. Ми були впевнені, що з ним можна впоратися за кілька тижнів чи місяців, але це виявилося не так. Знадобилося багато років копіткої праці, перш ніж ми добилися успіху. Виявився не один елемент, а декілька. І