газет.
Окружний прокурор Мартін Бом одразу запропонував Кевінові домовленість, сподіваючись приховати цю історію від ЗМІ та уникнути розголосу. А найважливіше, підкреслив він, сподіваючись на співчуття Кевіна, – не тягти до судової зали дітей, змушуючи їх переживати цей жах ізнову. Якщо Лоїс визнає провину, їй призначать п’ять років умовно та консультації психолога. Її педагогічній кар’єрі, звісно, настане кінець.
Але Кевін порадив їй не приставати на ці умови, і вона погодилася. Тепер вона сумирно сиділа, опустивши погляд на складені на колінах руки. Кевін сказав їй, що слід видаватися не зухвалою, а травмованою страдницею. Вона раз у раз витягала носовичок і промокала собі очі.
Він навіть попросив її порепетирувати цю позу в себе у кабінеті, показавши їй, як зосереджено дивитися на свідків і з надією – на присяжних. Він записав її дії на відео й показав його, радячи, що робити з очима, як зачісуватися, як тримати плечі й рухати руками. Зараз візуальна епоха, казав він їй. Важливе все: знаки, символи, пози.
Повернувши голову, Кевін швидко позирнув на дружину Міріам, що сиділа в п’ятому ряду. Вона здавалася нервовою, напруженою, явно хвилювалася за нього. Вона, як і Сенфорд Бойл, радила йому не братися за справу, але Кевін зацікавився нею більше, ніж будь-чим іншим за свою трирічну адвокатську практику. Він говорив лише про неї, годинами шукав інформацію, розслідував, працював у вихідні, робив набагато більше, ніж вимагали договір та гонорар.
Він упевнено всміхнувся Міріам, а тоді різко розвернувся, майже як під дією пружини.
– Містере Корнблю, ви особисто опитали трьох дівчат у вівторок, третього листопада?
– Так.
– Вам розповіла про них перша потерпіла, Барбара Стенлі?
Кевін кивком підтвердив відповідь, ще не дочекавшись її.
– Так. Тож я запросив їх до себе в кабінет.
– Чи можете ви розповісти нам, як вони поводилися, коли прийшли?
– Прошу? – Корнблю насупився так, наче в нього спитали щось абсурдне.
– Яке запитання ви поставили дівчатам найперше? – Кевін зробив крок до присяжних. – Ви спитали, чи торкалася міс Вілсон їхніх сідничок? Ви питали, чи сунула вона руки їм під спідниці?
– Звичайно ж, ні.
– А що ж ви спитали?
– Я спитав їх, чи справді в них такі самі проблеми, які були в Барбари Стенлі з міс Вілсон.
– Такі самі проблеми? – на слові «проблеми» він скривився.
– Так.
– Отже, Барбара Стенлі розповіла подружкам про те, що нібито з нею сталося, і ці троє дівчаток розказали про аналогічний власний досвід, але жодна з цих трьох до того нікому про це не розповідала. Ви стверджуєте це?
– Правильно. Так я зрозумів.
– Доволі харизматична десятирічна дівчинка, – пожартував Кевін таким тоном, наче просто озвучив особисту думку.
Деякі присяжні підняли брови. Лисий чолов’яга в правому передньому кутку задумливо