саме такою й виявляється.
По центру монітора великими літерами світилися слова «МАТЕРІАЛ ДЛЯ ПРОЕКТУ САЙТУ 4 ГОХШИЛЬД-КОН»[9]. Він працював не на «Гохшильд-Кон», ті вийшли з бізнесу ще років сорок тому, але з таким великим проектом краще мати на увазі й хакерів. Звідси й такий псевдонім.
Скотт двічі клацнув – з’явилося зображення давньої будівлі магазину «Гохшильд-Кон» (яке згодом змінить будівля сучасніша, яка й належить реальному замовнику). Унизу – напис: «Ви даєте натхнення, ми – все решту».
Саме це нашвидкуруч вигадане гасло й подарувало йому роботу. Уміння в дизайні – це одне; натхнення й майстерність у створенні слоганів – інше; а коли ці дві навички об’єднуються, з’являється щось особливе. У Скотта було це щось особливе, а зараз він отримав шанс це довести і мав на меті скористатися ним на повну. Зрештою, він розумів, що працюватиме з рекламним агентством, його креслення й графіку якісь люди підрихтують, а от слоган, найпевніше, залишиться. Більшість основних ідей залишаться. Вони досить сильні, щоби встояти під натиском кількох асів із Нью-Йорка.
Скотт знову двічі клацнув, і на екрані з’явилася вітальня. Кімната зовсім порожня; не було навіть елементів освітлення. За вікном виднівся дерен, який, так склалося, був частиною поля для гольфу Гайленд-Акрз, де Майра Елліс зіграла чимало ігор.
Кілька разів Майра грала два на два з колишньою дружиною Скотта, яка тепер живе (і, ймовірно, грає в гольф) у Флеґстаффі.
Білл Д. Кіт зайшов до кімнати, сонно нявкнув і потерся йому об ногу.
– Скоро поїси, – буркнув Скотт. – Ще кілька хвилин. – Ніби кіт має якесь певне поняття про хвилини або час загалом.
«Ніби в мене воно є», – подумав Скотт. Час невидимий. На відміну від ваги.
Хоча, можливо, це не так. Можна відчувати вагу – коли забагато чогось несеш, стаєш туптавим – та хіба вага, як і час, не просто людський конструкт? Стрілки годинника, цифри на вагах у ванній – хіба вони не служать просто способом виміряти невидимі сили, що мають видимий вплив? Слабка спроба загнати в рамки якусь значнішу реальність за межами того, що реальністю вважають звичайні люди?
«Та досить уже, так ти себе до ручки доведеш».
Білл знову нявкнув, і Скотт повернувся до екрана комп’ютера.
Над порожньою вітальнею висіло поле пошуку зі словами «Оберіть свій стиль!» Скотт ввів «ранньоамериканський», екран ожив – не весь одразу, а повільно, ніби кожен предмет меблів обирав якийсь обережний покупець і додавав до загальної картини: крісла, диван, рожеві стіни, помальовані візерунками, а не вкриті шпалерами, годинник «Сет Томас», клаптиковий домашній килимок на підлозі. Камін зі слабким приємним полум’ям. Над головою на дерев’яних спицях трималися керосинові лампи. Таке рішення було трохи занадто, як на Скотта, але продавці, з якими він мав справу, їх обожнюють і запевнили його, що потенційні покупці також будуть у захваті.
Він міг би оформити ігрову кімнату, спальню, кабінет, усе інше в ранньоамериканському стилі. Або повернутися до поля пошуку та обставити ті віртуальні кімнати в колоніальному, котеджному, стилі