щурів, коли ви граєте їм Іґґі Попа.
Уявіть, що ви – лабораторний пацюк у трикамерній коробці40. Дослідники безболісно імплантували у ваш мозок крихітний зонд, щоб спрямовувати прилеглі ядра, маленьку ділянку всередині мозку, робота якої – визначати, куди прямувати – «від» чи «до» чогось, що трапляється у вашому середовищі. У першій камері ви потрапляєте в середовище, до якого звикли в лабораторії, – світло увімкнене, але притлумлене. Тут дослідники стимулюють верхівку прилеглих ядер, і ви починаєте поводитися відповідно, тобто нюшкувати й досліджувати. Психолог Джон Ґоттман називає цю поведінку «Що це?»41. Допитливість.
Дослідження. Рух «до». А коли дослідники стимулюють нижню ділянку ваших прилеглих ядер, ви демонструєте поведінку уникнення «Що це за чортівня?» – тупочете лапами й відвертаєте голову. Страх. Уникнення. Рух «від».
І все нормально й очікувано від біонічного дистанційно керованого щура.
А зараз ви прямуєте до наступної камери, де світло вимкнене, тихо, спокійно й пахне домівкою. Вам тут подобається, це немов спа-салон для щурів. У цьому контексті, коли дослідники стимулюють верхню ділянку ваших прилеглих ядер, відбувається те саме – поведінка наближення. Але тут починається дещо неймовірне. Коли дослідники стимулюють нижню ділянку ваших прилеглих ядер… поведінка наближення! У безпечній розпруженій обстановці прилеглі ядра майже повністю активують мотивацію наближення!
Коли ви переходите до третьої камери, вмикається ультраяскраве світло й несподівано реве композиція Іґґі Попа. Уявіть «Lust for Life» зі звуком, гучність якого довільно змінюється, і ви навіть не можете звикнути до нього. Усе в цьому середовищі викликає у вас стрес. Ви почуваєтеся немов «ботан»-інтроверт у поганому нічному клубі. Тепер, коли дослідники стимулюють верхню ділянку ваших прилеглих ядер, це не активує цікавість чи поведінку наближення, як це відбувалось у попередніх середовищах, ні, в новому стресовому середовищі стимуляція прилеглих ядер генерує уникнення, поведінку «Що це за чортівня?».
Коли я кажу, що сприйняття відчуттів залежить від контексту, я маю це на увазі в найглибшому сенсі. Я маю на увазі, що філогенетично давні частини вашого мозку («мавпячий мозок») можуть реагувати протилежними способами – обираючи наближення чи уникання залежно від обставин, у яких вони функціонують42. У безпечній комфортній обстановці не надто важливо, де вас стимулюють, – ви активуєте наближення, зацікавлення, бажання. У стресовій, небезпечній обстановці байдуже, де вас стимулювати, – ви активуєте уникання, тривогу, страх.
«Контекст змінює те, як ваш мозок реагує на секс» – це означає не лише «набір для настрою», як-от свічки, корсети й зачинені двері спальні. Це також означає, що коли ви в дуже секс-позитивному контексті, майже все може активувати ваше зацікавлення: «Що це?» – наближення до сексу жадане. А коли ви не в такому гарному контексті – чи то через зовнішні обставини, чи через внутрішній