як горіх чи плід.
Що тебе надіб’є, чим відгородить від
краю, де ти король, чарівник і воїн?
Знаєш, якщо приходиш туди один,
обов’язково чекає на тебе невтомний кінь,
а якщо не сам, то буде у тебе син
або, може, двоє.
Поки ти ще не взнав нездоланний страх,
поки ніхто не помер в тебе на руках,
поки дихання не спинялось від передозу —
запам’ятай ці сутінки голубі,
подушку м’яту, заїду на губі:
все, що в тобі, – залишиться у тобі,
інше – поза.
Я там була, і я знаю, про що кажу, —
чуєш, не вір, не пускай, не здавай межу.
Будь-які дні залишають відбитки на наших з тобою аркушах і долонях.
Будь-які сни залишаються в пам’яті, як ти говориш, не минають ніколи.
Будь-які сутінки темні, коли щось велике в небі холоне,
будь-який ранок світліший за сутінки, коли заледве й вгадуєш колір.
Будь-який човен плистиме, якщо його на воду спустити,
а з іншого боку – будь-який човен рано чи пізно, але потоне.
Будь-який голос, навіть знайомий, часом може заплутати і знітити,
будь-який шепіт може бути інтимніший бодай на півтону.
Будь-яке скло прозоре, будь-яке скло також розбивається врешті,
будь-яке скло облизує море, і з нього виходить потім камінь коштовний,
і мені, якщо добре подумати, то пасують будь-які мешти.
І тобі, якщо добре поспати, будь-який день буде довго здаватися добрим.
Будь-який день має вхід і вихід, і відстань стала від виходу і до входу.
Будь-який день не затримаєш і не вмовиш, хай що ти їм там говориш,
а тому не переймайся, чуєш, спускай свій човен на будь-яку воду,
не переймайся, чуєш, викидай своє бите скло у будь-яке море.
Груші від сонця соком налиті.
Груші як груди – пружні, великі.
Жовті, як літо, губляться в літі
дряпані литки, дитячі лікті.
Іржа роз’їдає велосипеди,
плавляться в ґрунті глибинні руди.
Бог розтікається жовтим медом.
Богові солодко. Він усюди.
Пропускаючи в перельотах години вживання протизаплідних ліків,
будь обережна, собою не легковаж, Оксано.
Ще ця різниця в часі – я знаю, як в неї хочеться зникнути,
хочеться в неї витекти, ніби в відкриту рану.
Бачиш, десь нетривка засмага гарячим медом тебе обмастить,
десь тихий дощ протече за обшивку орендованої машини —
у повітряних коридорах Бог розгортає свої риболовецькі снасті,
відкидаючи тінь непевну на пустельні гори чи зелені долини.
Хто з вас за ким полює? В нескінченній стрічці твоїх переміщень,
серед нічних голосів диспетчерів і дотиків випадкових коханців
простим і логічним здається уникання всіх рішень,
особливо тих, від яких залежить, що з тобою надалі станеться.
І за душею, як за обкладинкою паспорта, збираються плани твої, обітниці,
нісенітниці, сни і сутінки сині кожного з місць