руці просочується свіжа кров. – Зроби це швидко.
Почувся стукіт: але зовсім не схожий на стукіт для отримання дозволу зайти всередину. Едді підвів очі саме тоді, коли двері туалету здригнулися, а світло блимнуло. Хтось із того боку намагався виламати двері і вдертися всередину.
Пальцями, що зненацька стали здаватися надто великими і неслухняними, він підняв сорочку. Лівий рукав був навиворіт. Едді спробував проштовхнути його крізь пройму назад, але рука застрягла, і він так сильно смикнув її, що рукав знову вивернувся назовні.
Бах – двері туалету знову здригнулися.
– На бога, чому ти такий неповороткий? – простогнав стрілець і кулаком проштовхнув лівий рукав сорочки Едді. Коли він витягнув руку, Едді вхопив манжету. Зараз стрілець тримав для нього сорочку, наче дворецький для господаря.
Едді вдягнувся і намацав найнижчий ґудзик.
– Ще не час! – гаркнув стрілець і відірвав черговий шмат від власної сорочки, що стрімко зменшувалася в розмірах. – Витри пузо!
Едді зробив усе, що було в його силах. Те місце, де ніж продірявив шкіру, досі сочилося кров’ю. Так, лезо було гострим. Гострющим.
Він жбурнув скривавлений шматок стрільцевої сорочки на пісок і застібнув ґудзики.
Бах. Цього разу двері не просто здригнулися, а прогнулися. Крізь двері на узбережжі Едді бачив, як з підставки біля раковини на його сумку впала пляшечка рідкого мила.
Едді зібрався заправити сорочку (застебнуту на всі ґудзики і, хоч як це дивно, застебнуту правильно) в брюки, але раптом йому сяйнула в голову краща ідея. І він розстебнув ремінь.
– На це нема часу! – Стрілець зрозумів, що намагається крикнути, але не може. – Ті двері витримають тільки один удар!
– Я знаю, що роблю, – сказав Едді, сподіваючись, що так воно і є, і переступив поріг дверей між світами, розстібаючи джинси і ширіньку.
За одну мить по тому – мить відчаю і безнадії – стрілець пішов слідом. І тіло, сповнене фізичного болю, наступної секунди перетворилося на спокійне ка в свідомості Едді.
– Ще раз, – рішуче сказав Макдональд, і Дір кивнув.
Тепер, коли всі пасажири зійшли з трапа і він від’їхав від літака, митники витягли зброю.
– Нумо ж!
Двоє чоловіків рвонули вперед і разом навалилися на двері. Вони розчахнулися, уламок на мить затримався в замку, а потім упав на підлогу.
І перед їхніми очима виникла така картина: містер 3A зі штаньми, опущеними до колін, краї линялої пістрявої сорочки ледве прикривають член. «Схоже, ми справді піймали його на гарячому, – втомлено подумав капітан Макдональд. – Єдина проблема в тому, що це гаряче, наскільки мені відомо, – цілком у рамках закону». Зненацька він відчув тупий біль у плечі, в тому місці, яким він бив у двері – скільки? три рази? чотири?
– Що, в дідька, ви там робите, містере? – гаркнув він уголос.
– Взагалі-то я срав, – відповів пасажир 3A. – Але якщо вам, хлопці, дуже припекло, то я можу підтертися в терміналі…
– І, мабуть, зовсім нас не чув, так, розумнику?
– До