до повернення її прикраси. Яка beau temps35, правда? Гарного вам дня, мілорде.
Чемною усмішкою й ласкавими словами мій друг спровадив ошелешеного лорда Ярдлі за двері. А потім повернувся, потираючи руки.
– Пуаро, – сказав я, – зізнайтеся, я божевільний?
– Та ні, mon ami, але ваш розум, як завжди, огортає туман.
– Де ви взяли діамант?
– У містера Рольфа.
– Рольфа?
– Mais oui!36 Листи з погрозами, китаєць, стаття в «Світській хроніці» – усе це породження одного геніального розуму, розуму містера Рольфа! Ці два діаманти, дивовижно схожі один на одного, – опля! – їх не існує. Є тільки один діамант, мій друже! Спершу він належав до колекції лорда Ярдлі, але три роки його власником був містер Рольф. Саме цей камінь украв сьогодні він сам, підвівши очі коричневим олівцем. О, я мушу подивитися якийсь фільм за його участі, він неперевершений актор, celui-là!37
– Але навіщо йому було красти діамант у самого себе? – спитав я спантеличено.
– На те він мав кілька причин. По-перше, леді Ярдлі стала норовливою.
– Леді Ярдлі?
– Пригадуєте, в Каліфорнії лорд залишив її на самоті й розважався окремо. Аж тут нагодився містер Рольф, красивий і романтичний на позір чоловік. Але au fond38 він виявився доволі практичним, ce monsieur!39 Він закрутив голову леді Ярдлі, а потім почав її шантажувати. Позавчора ввечері мені вдалося змусити леді Ярдлі зізнатися в усьому. Вона визнала власну нерозсудливість, і я вірю її каяттю. Але в Рольфа залишилися листи від неї, які можна зрозуміти так, як вигідно йому. Боячись, що дійде до розлучення і в неї заберуть дітей, леді погодилася на всі Рольфові умови. Але власних грошей у неї не було, тому довелося віддати діамант, замінивши його в намисті підробкою. Мене одразу насторожив збіг у даті появи «Зірки Заходу». Усе минуло гладко. А потім лорд Ярдлі вирішив узятися за розум. І тут з’явилася перспектива продати діамант. Підміну одразу виявили б. Тож леді в розпачі написала Рольфу, щойно той прибув в Англію. Актор заспокоїв її й узявся готувати аферу – подвійну крадіжку. Так він мав заспокоїти леді, щоб та нічого не вибовкала чоловікові (цього наш шахрай не хотів аж ніяк), та ще й отримати 50 000 фунтів страхових грошей (ха, а ви про них геть забули!), і водночас залишити діамант собі. І тут свої п’ять шилінгів у цю справу вставив я. Ярдлі дізнаються про експерта, який має оцінити вартість діаманта. Леді негайно організовує крадіжку коштовності – я й не сумнівався, що вона це зробить! Сценарій розігрується дуже успішно. Але Еркюль Пуаро – він бачить тільки факти. Що трапилося насправді? Леді вимкнула світло, грюкнула дверима, кинула намисто в коридор і закричала. Іще нагорі вона встигла вийняти діамант щипцями…
– Але ж ми бачили намисто на її шиї! – заперечив я.
– Перепрошую, мій друже. Її рука закривала частину намиста, де саме зяяла дірка від діаманта. А заздалегідь причепити шматочок шовку на двері – з таким навіть дитина легко впорається! Ну і, звісно, щойно Рольф прочитав про крадіжку, він організував