маємо також пристати на припущення, що «зв’язування» енергії, яка проходить у психічний апарат, полягає у її переведенні з вільного рухомого стану в статичний.
Я вважаю, що варто спробувати пояснити звичайний травматичний невроз наслідком великого прориву захисту від зовнішніх подразнень. Тим було б відновлено в своїй основі старе наївне вчення про шок, на противагу – нехай новішому і психологічно вимогливішому – вченню, яке надає етіологічне значення не механічному впливу, а переляку і страху за життя. Зрештою, обидва підходи нескладно примирити; психоаналітичне розуміння травматичного неврозу майже ідентичне теорії шоку в її загальному формулюванні. Якщо остання пояснює сутність шоку безпосереднім ушкодженням молекулярної або гістологічної структури нервових елементів, то ми намагаємося зрозуміти вплив травми, виходячи з концепції прориву захисту від подразнень і викликів, які ця подія створює для організму. Умовою виникнення неврозу є брак підготовленості у вигляді тривожності [Angstbereitschaft][16], який створює надлишок енергії в системах насамперед у тих, що сприймають подразнення. Унаслідок зниженого енергетичного потенціалу системи не в змозі зв’язувати збудження у тому обсязі, що надходить до них, і тим легше здійснюються вже згадувані наслідки прориву захисту від подразнень. Ми вважаємо, таким чином, що підготовленість у вигляді тривожності з поліпшенням енергетичного потенціалу системи сприйняття становить останню лінію захисту від зовнішніх подразнень. Для цілої низки травматичних чинників різниця між непідготовленістю і підготовленістю у вигляді підвищення енергетичного потенціалу систем може стати вирішальною для кінцевого результату – він не залежатиме безпосередньо від сили самої травми. Якщо сни травматичних невротиків так регулярно повертають їх до ситуації катастрофи, то ці сни, в усякому разі, не виступають виконанням бажання, галюцинаторне здійснення якого стало функцією за панування принципу задоволення. Проте ми мусимо припустити, що вони здійснюють інше завдання, яке має бути реалізоване раніше, ніж почне здійснювати своє панування принцип задоволення. Ці сни намагаються впоратися з подразненням через розбудову почуття тривожності, брак якого став причиною травматичного неврозу. Вони висвітлюють, таким чином, функцію психічного апарату, яка, нітрохи не суперечачи принципу задоволення, здійснюється незалежно від нього і, як видається, є первісною, ніж прагнення до задоволення й уникнення невдоволення.
Тут було б доречно вперше визнати виняток із правила, за яким сни завжди виступають як здійснення бажань. Тривожні сни, як я неодноразово стверджував і детально доводив, не є винятком так само, як сни-покарання, які здійснюють належне покарання за виконання забороненого бажання і виступають таким чином як здійснення бажання особливого «почуття провини», реакції на витіснений потяг. Однак сни травматичних невротиків, які ми обговорюємо, не можна розглядати з точки