з різкого, гротескного, сміхотворного контрасту, співставивши таких союзників, як вірні, прямолінійні, чесні й тверезі «відчайдухи» Карла ХІІ – з одного боку та запальні, непостійні й віроломні, часто п’яні запорожці Мазепи – з другого.
Не менш комічним у цій трагедії є порівняння непорочного, чесного й справедливого Карла ХІІ з Мазепою.
II. Політичний авантюрист
Іван Степанович Мазепа-Колединський належав до українського православного шляхетного роду. Родоначальник роду Мазепи отримав у 1544 році від польського короля Сігізмунда маєток Мазепинці, що у Білоцерківському повіті (тепер Київська губернія). Його обов’язком було нести військову службу при старості у Білій Церкві. 1572 року король Сігізмунд Август підтвердив права його сина Михайла на володіння маєтком. Син Михайла, полковий суддя Федір, брав участь в уже згаданому повстанні Наливайка проти поляків, був виданий полякам і страчений разом з Наливайком у 1594 році.
Федір був бездітним, зате його брат Микола мав сина по імені Степан-Адам. Невластиве українцям подвійне ім’я можна пояснити тим, що за православним обрядом його охрестили Степаном, але згодом, під католицьким тиском, він змушений був прийняти друге ім’я – Адам. За вбивство польського шляхтича Зелінського Степана засудили у 1638 році до смертної кари, проте з допомогою хабара йому пощастило уникнути шибениці, а в 1659 році король Ян Казимир відновив усі його втрачені раніше права і надав титул «підчаший» Чернігова, який успадкував по смерті батька його син Іван. Степан-Адам помер десь в середині XVІІ століття. Дружина Степана походила з роду Мокієвських і після смерті чоловіка стала абатисою Фроло-Вознесенського жіночого монастиря у Києві під іменем Марії Магдалини, Коли її син став гетьманом, вона перебралася до Москви, а через якийсь час стала управляти монастирем у Глухові. Померла у 1707 році, усього на два роки переживши свого далеко не молодого сина. Крім сина Івана, вона мала ще й доньку, котра тричі виходила заміж: першого разу – за Обідовського; син від цього шлюбу став полковником і одружився із старшою дочкою українського генерального судді Кочубея Анною; вдруге – за Вітославського, від цього шлюбу народилася донька Мар’яна, котра теж стала монахинею у Києві; третім чоловіком став Войнаровський. Останній шлюб був дуже нещасливим, бо третій чоловік, котрий був удівцем, привів з собою у дім не тільки трьох доньок від попереднього шлюбу, а й фанатичну прихильність до католицької віри. Щоб уникнути примусу й ухилитися від прийняття католицької віри, вона втекла з дому до матері і померла монахинею (можливо, навіть у Полтаві, бо відомо, що у 1709 році вона перебувала там). Від цього шлюбу народився син – Андрій Войнаровський[23], який став полковником на службі у шведів і як законний спадкоємець Мазепи завдав чимало клопотів наступним шведським урядам, у чому ми згодом самі переконаємося.
Осип Курилас. Портрет Івана Мазепи. 1909 рік
Інша вітка роду Мазепи – Васютинські