(1520—1572) – польський король (1548—1572), великий князь литовський з династії Ягеллонів.
5
Берестейська унія (1596) не була польсько-українською церковною унією, а унією з Римом. Окрім того, це було в часи королювання (1587—1632) Сігізмунда (Жигмонта) ІІІ Вази (1566—1632).
6
Мова йде про одну із найунікальніших пам’яток українського книжкового мистецтва – «Острозьку Біблію» (1581), надруковану в Острозі.
7
Слово «козак» тюркського походження, вперше зустрічається в словнику половецької мови у середині ХІІІ ст. Первісне значення його – людина, що займається війною та розбоєм. Це слово є й у візантійських джерелах, інструкціях італійських міст, які розсилалися своїм колоніям у Причорномор’ї. Козаками називалися озброєні люди, які несли охоронну службу на кордонах, боронили купецькі каравани. Наприкінці XV ст. ця назва перейшла на українське населення, що займалося промислом «на у ходах» і охороною прикордоння. Українське козацтво, на відміну від інших козацьких формацій Східної Європи, бере на себе величезну відповідальність за відродження української державності, потоптаної частково Литвою, а далі, особливо тяжко, Польщею, в захисті рідного краю від спустошення татарами і турками.
8
Баторій Стефан (1533—1586), семигородський воєвода (1571—1576), польський король (1576—1586).
9
Акад. Дм. Яворницький вважає, що порогів на Дніпрі було 9. За його означеннями, поріг – це камінна гряда, яка перегороджує річку од одного берега до другого, а забори – гряда, яка займає тільки частину річки – або з правого, або з лівого. Ці пороги називалися так: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовніговський, Будильський, Лишній, Вільний. Проте окремі пороги мали ще й Інші назви: Ненаситецький – Ненаситець (Ревучий), Вовніговський – Вовнизький, Будильський – Будило і т. д. За порогами починався край, який одержав назву Запоріжжя (див. кн. Яворницький Д. І. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ: Промінь, 1989).
10
Сігізмунд (Жигмонт) І Старий (1467—1548), польський король і великий князь Литовський (1506— 1548).
11
Тут автор сам собі суперечить. Справді, приводити на Січ жінок не дозволялося, але на час перебування на Січі дружина козака могла бути просто вдома.
12
Цей чуб козаки називали оселедцем. Цікаву версію щодо значення слова «хохол» висунув мовознавець зі Львова М. Рогович. На його думку, це слово монгольського походження: «хох» означає синій, голубий, небесний, «улу» («юлу») – жовтий. Кінцева голосна редукується, і ми отримуємо теперішнє звучання. Ця гіпотеза цікава тим, що сині і жовті кольори – кольори національного прапора українського народу – могли бути кольорами племінних об’єднань давніх українців, а саме слово перейшло в мову наших сусідів, втративши своє первісне значення. Про це детальніше див. статтю Б. Якимовича «До питання про українську національну символіку» (Пам’ятки