Крушельницька зробила свою блискучу кар’єру та здобула світової слави у час розквіту оперного виконавства – з одного боку, і пошуків та експериментів у музично-театральному мистецтві – з іншого; у період відмирання старої мелодрами з її ідеальними героями та почуттями і прихід «молодої школи», на спектаклях якої «персонажі лаялися, проклинали одне одного і билися в шинку».
Це був час культу Ваґнера та скандальних інтерпретацій Ріхарда Штрауса. Артист, щоб вистояти в пору такої «завірюхи» стилів і напрямів, знайти себе у калейдоскопічній мозаїці експериментів, повинен був мати унікальні професійні здібності, стійкі переконання та широкий світогляд, велику силу волі, неабияку працездатність, творчу інтуїцію і врівноважену психіку.
Видатний італійський музикознавець Рінальдо Кортопассі визначив Соломії високе місце поруч із мужчинами, котрі в той час панували на оперній сцені – Карузо, Шаляпіним, Тітто Руфо, Баттістіні. При цьому він зазначив: «Однак у порівнянні зі своїми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи загадковіша… майже завжди складніша та більш цілісна – троїста і єдина особистість актриси-співачки-музиканта».
Хоча за життя співачки музикознавці не створили її повного творчого портрета, критичні матеріали, що збереглися, дають змогу дослідити причини незвичайного успіху артистки, знайти і пояснити чинники та складові цього своєрідного феномена. І серед них – головний – драматичний талант Крушельницької, завдяки якому вона створила на сцені неперевершені образи.
Соломія Крушельницька належала до рідкісного типу оперних співачок, що практично не мали визначеного амплуа і однаково впевнено почувались у будь-якому репертуарі. Співачка, як зазначає І. Комаревич, була наділена рідкісною гармонійністю поєднань: інтелект – емоції, сильно-вольові, душевно-вразливі риси. Природна і багатогранна взаємодія цих полюсів найяскравіше виразилась у манері її виконання. Це й пояснює надзвичайний діапазон оперних ролей і камерного репертуару співачки. Тут героїка й лірика, епос і драма, історія й сучасність. При романтичній спрямованості – класична строгість мислення, – стриманість і благородство почуття. При класично-романтичному репертуарі були ролі в модерних операх. Її колосальний репертуар вражає: 63 партії з 61 опери! А ще – сольні твори кантатно-ораторіального жанру, обробки народних пісень…
У спілкуванні з оточенням їй були притаманні розвинене аналітичне сприйняття навколишнього світу, критичність і проникливість мислення, незалежність у міркуваннях… Фундаментальною рисою її характеру, що найбільше вплинула на її формування як артистки, була цілеспрямованість, чітке і ясне уявлення про те, чого вона прагне і у який спосіб цього досягати.
В історії світової культури можемо знайти не так багато прикладів, коли б зовсім молода особа з такою внутрішньою переконаністю, твердістю і осмисленим підходом прямувала би до своєї мети – всупереч усім перешкодам несприятливих зовнішніх обставин. Адже думка