Тисячу злотих мені… І маєток… Маєток і тисячу злотих!..
– На тім світі маєтки проситимеш, – спльовує Джевага. – А на цім стерва й без тебе вистачить!
Блиснула шабля…
– Собаці собача й смерть! – каже Сулима й відвертається, бо вже тягнуть Савку Щербину, він пручається й волає… Галасує про маєтки та злото…
– Злото і нам згодиться. – Караїмович дає знак, і Савчина голова летить на землю…
Раптом чути сполошений крик:
– Оно!.. Іще один… Ожив… Дибуляє сюди… Ха-ха!
Вороги розступаються, і Сулима бачить Ярему.
Його джура, залитий кров'ю, гордо випроставши голову, сам іде на місце страти. Реєстровці вмовкають, витріщують очі… Хіба ж то козак? Підліток. Підпарубчак, ще й босогубий… Пушок он під носом. А бач, як сміло простує на загибель!
Ярема підходить і зупиняється на місці страти.
Сулима спрагло ловить його погляд. Ось їхні погляди зустрілися, якусь мить вони радісно дивляться один на одного.
– Здрастуй, сину, – тихо каже Сулима.
– Здрастуй, батьку, – заусміхався Ярема. – Не будемо прощатися.
– Не будемо, сину.
– Хай живуть людські крила! – вигукує Ярема. – І крилаті люди!
– Мовчи, рабе! – чути хриплий крик, і Джевага кидається до Яреми. – Смерд! Бидло! Хлоп ти! І не тобі про крила патякати!
І тут сталося несподіване. Маленький і тоненький Ярема кішкою метнувся до Джеваги (той оторопів на мить), висмикнув у нього з-за пояса пістоль, відстрибнув на крок і, перш ніж хто-небудь устиг опам'ятатися, вистрілив прямо в перекошений рот Джеваги…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.