холодніше, ніж Леся сподівалась, і її легкий ажурний светрик нічим не міг зарадити. Дорогою здавалось, що вітру немає, лише дерева шелестіли, і дівчина вважала, що це нормально для ночі, тому не звертала уваги.
Від пориву вітру її пересмикнуло, і Руслан, усе ще тримаючи дівчину за руку, відчув це. Він обійняв її та пригорнув до себе. Леся заплющила очі, насолоджуючись відчуттям того, як тепло його тіла поволі огортає її.
– Я часто приходжу сюди літом. Місто звідси здається зовсім іншим. А ще тут є маленька таємниця…
– Яка?
– Тут величезні зорі.
Дівчина розплющила очі й глянула вгору. Зорі справді були великими та яскравими. Вона не могла згадати, коли востаннє бачила їх так близько…
Леся вловила його дихання на шкірі, легкий дотик губ і відчула, що починає тремтіти. Руслан ледь напружився, відгорнув її волосся назад і обпік поцілунком плече, торкнувся шиї, мочки вуха, щоки. Він повільно, але впевнено повертав її до себе, шукаючи губами її губ…
Леся прокинулась із блаженною усмішкою. Варто було б подякувати Ярині за її наполегливість, але не можна. Вона, у кращому разі, не зрозуміє.
Ярина завжди була практичною матеріалісткою, і хоч любила розважитись, однак для життя шукала вигідну партію. Лесі часом здавалось, що подруга заздрить їй через Славка, але вона одразу проганяла цю думку. Ярослав не був із того типу чоловіків, які подобались Ярині: ні з вигляду, ні характером. Крім того, вони знаються надто довго, щоб опускатись до конкуренції через чоловіка, який уже зробив свій вибір.
Леся задоволено потягнулась, відчуваючи, як напружуються м’язи, і подумки склала план на день. Для початку треба швидко ліквідувати безлад у кімнаті, а ще вибрати щось для прогулянки. Руслан обіцяв заїхати за нею опівдні, але так і не зізнався, куди вони підуть. Лише обіцяв, що їй сподобається.
Руслан… Мрійник… Від згадки про нього Леся знов усміхнулась, примружила очі й торкнулась пальцями губ…
Їхній перший поцілунок виявився набагато кращим, ніж вона уявляла, і Леся просто перестала думати, віддавшись почуттям. Між ними насправді була та сама хімія, з якої вона колись насміхалась. У якийсь момент Лесі навіть здалось, що вона готова віддатися йому просто там, на оглядовому майданчику Високого Замку.
Руслан, напевно, відчув її бажання, тому що перервав поцілунок та уважно поглянув на неї. А Лесі раптом стало до сліз соромно: і що він подумає? Що вона розпусна й поводиться так з кожним, хто запросить на побачення?
– Про що ти зараз думаєш?
Леся проковтнула клубок у горлі й доклала зусиль, щоб голос не видав її стану.
– Про те, що порядні дівчата не цілуються на першому побаченні.
Він розсміявся легко та щиро.
– Вважатимемо, що наше перше побачення відбулось у неті.
Тоді Руслан обійняв її, міцно притис до себе, і вони завмерли, дивлячись на нічний Львів. Леся вперше відчула спокій та захищеність в обіймах чоловіка.
Розділ 5
– Іван казав, що має для нас сюрприз.
Артем