і неймовірно ніжний поцілунок проймав душу, вона віддалась йому повністю, насолоджуючись кожною миттю… відчувала теплу долоню на потилиці, пальці, ледь торкаючись, провели по спині, вона вигнулась, а поцілунок перервався…
Леся лежала, втупившись у стелю. За вікном сіріло, до дзвінка будильника ще дві години, але вже зовсім не хочеться спати. Серце ніяк не заспокоювалось. Від згадки про поцілунок, хай навіть уві сні, тілом проходила хвиля збудження.
Славко далеко, я сама, от і сниться всяке, і хочеться… а ще духота така, що зі шкіри вилажу…
Але Леся розуміла, що насправді річ не в цьому. Славко навіть після довгої розлуки ніколи не викликав у неї таких емоцій та бажань, він був стриманим у виявленні почуттів. Сьогодні ж вистачило одного погляду з фото, і в неї почалась гормональна революція. Це якось зовсім неправильно – так реагувати на чоловіка, якого не знаєш і навіть не бачила в реальному житті.
«Я буду бачити її такою».
Слова спливли у свідомості, і Леся зрозуміла, що річ саме в цьому. Що б не казав Ярослав, які б дорогі подарунки не робив, як би не дивився на неї – вона ніколи не відчувала себе особливою для нього в такому сенсі.
Напевно, Ярина все ж таки має рацію: зі Славком їй просто зручно, і тому вона заплющує очі на взаємовигоду їхніх стосунків. Леся, безперечно, любить його, але… Чомусь їй здається, що між любов’ю та коханням величезна різниця. Ні, зі Славком їй добре, навіть дуже, але… Ось його нема вже другий тиждень, а вона зовсім не вмирає від туги, вечірні розмови з ним по скайпу радше дратують, ніж тішать, а мало б бути все навпаки. Їй лише двадцять два, вона ще занадто молода, щоб відмовлятися від тих емоцій, які дають справжнє кохання й пристрасть. Однак відмовляється, адже в ній переважає розсудливість, і вона досі не зустрічала чоловіка, який змусив би її забути про все на світі.
І от зараз, коли все вже майже вирішено, Леся відчуває в собі зміни. Незнайомий чоловік не виходить з думок і переслідує навіть уві сні.
– Омана якась… Я люблю Славка, у нас спільні плани на майбутнє. Треба з цим покінчити. Я не повинна так реагувати на гарні фрази незнайомого чоловіка. У неті всі стають ідеальними, і в цьому легко переконатись. Треба його спровокувати. Він десь таки проколеться, а я заспокоюсь… Хоча – чому я? Скину Ярині, і хай розбирається.
Леся відкрила ноут і відновила сеанс.
Вибач, не хотіла тебе образити.
Вона почекала кілька хвилин і вимкнула ноутбук. Не дивно, що Мрійника не було на сайті, адже п’ята година ранку, і, мабуть, він проігнорує її вибачення. Ну й нехай, і без того безліч справ. За два тижні почнеться навчання, треба скупити канцелярію, кілька обновок, осінні чобітки. І відпочити, використавши залишки зарплатні.
Леся всміхнулась. Попри все, вона пишалася собою, адже трудилася все літо, жодного разу не попросила допомоги в мами й дратувала Ярину тим, що не завжди могла піти з нею на гульки.
Ярина – єдина з їхньої шаленої четвірки, яка досі залишається її подругою. До того ж найближчою подругою. Часом Леся