розбудити. З подивом я побачив, що Цицерон, досі одягнений в одежі, які були на ньому вчора ввечері, сидить біля дальнього кінця мого вузького ліжка. Світанок щойно настав. Здавалося, консул взагалі не спав.
– Одягайся, Тіроне. Час вирушати.
Поки я взувався, хазяїн повідав мені про те, що тут відбувалося. Наприкінці вечора Постумія знайшла нагоду поговорити з ним наодинці.
– Вона взяла мене за руку та запропонувала пройтися терасою. На мить я подумав, що вона хоче запропонувати мені замінити Цезаря в її ліжку – вона була достатньо п’яною для цього, а сукня була відкритою аж до колін. Але ж ні: виявилося, що почуття її до Цезаря змінилися з пристрасті на люту ненависть – і все, чого їй хотілося – це зрадити його. Постумія сказала, що Цезар та Сервілія створені один для одного: «Годі й шукати в цілому світі ще одну пару настільки ж холоднокровних людей». А потім вона сказала – і процитую її слово-в-слово, – що Сервілія хоче бути дружиною консула, а Цезарю подобається трахати консульських дружин – тому Цезар докладе всіх зусиль для перемоги Силана.
– Так і що в цьому поганого? – поставив я дурне питання, бо ще не прокинувся. – Ти ж завжди казав, що Силан, хоч і нудний, але заслуговує на повагу, і що він ніби як створений для високого посту.
– Я б хотів, аби він переміг. Цього ж прагнуть і патриції і, як стало тепер відомо, Цезар. Тому Силан – абсолютний фаворит. Запекла боротьба розгорнеться за посаду другого консула – і якщо ми нічого не вдіємо, то її займе Катіліна.
– Але, мені здається, Сервій впевнений в собі.
– Він не впевнений, а самовпевнений. І Цезарю потрібно, аби саме таким він і був.
Я умився холодною водою. Лише тепер сон відступив. Цицерон уже майже вийшов з кімнати.
– А можна поцікавитися, куди ми їдемо?
– На південь, – кинув він через плече. – На узбережжя Неаполітанської затоки, аби побачитися з Лукуллом.
Він лишив Теренції записку – і ми поїхали до того, як вона прокинулася. Ми подорожували в закритій повозці, аби нас не впізнали – ця пересторога не була зайвою, адже чи не половина Сенату, стомлена від надзвичайно довгої зими, прямувала на відпочинок на теплі курорти Кампанії. Аби ще пришвидшити наш рух, ми майже повністю відмовилися від супроводу. Лишилися лише двоє охоронців – Тит Секст, який нагадував бика, та його потужний брат Квінт. Вони скакали з двох боків – попереду та ззаду від нашого возу.
Коли сонце ще вище піднялося над обрієм, повітря почало прогріватися, та наш возик заполонили аромати мімоз, сіна та розігрітих сосен. Час від часу я відсував фіранку та милувався краєвидами. Я заприсягся, що, якщо я колись матиму свою маленьку ферму, то ферма ця буде на півдні. Цицерон мовчав. Всю дорогу він проспав і прокинувся лише під вечір, коли ми спускалися вузенькою дорогою до Міценіума, де розташувався… хотів написати «будинок» Лукулла, але це слово не дуже добре описує той палац насолод під назвою Вілла Корнелія, який він придбав на узбережжі та майже повністю перебудував. Ця будівля розташувалася на мисі, де, за легендою, був похований