обурився чоловік.
– Ми розлучаємося, – шмигнула носом.
– Він вас б’є? – запитала Власта.
– Да не б’ю я її!
Андрій відійшов якнайдалі, аби не відчувати від чоловіка запах алкоголю. Та й від жінки теж.
– А коли рік тому ти об мою голову пляшку розбив? – знову шмигнула носом і розплакалася.
Чоловік не знайшов відповіді.
– А зараз він вас бив? – перепитав Андрій.
– Да, вдарив по обличчю. Он навіть слід. Ще болить, – повернула обличчя, вказала на червону пляму біля вуха.
– Викликай «Поліну»[10], – сказала Власта Андрію. – Слухайте мене уважно, зараз сюди приїде спецпідрозділ, який займається сімейним насиллям, – патрульна звернулася до жінки, – серед них буде дільничний – напишете заяву. Ви взагалі збираєтеся писати заяву?
– Звичайно, – впіймала на собі погляд чоловіка, проте проігнорувала. – Буду.
– Ну тоді чекаємо, – Власта подивилася на напарника, той саме закінчував спілкуватися по рації.
– Зараз приїдуть, – поінформував Андрій.
На зміну вони заступили не більш як десять хвилин тому й тепер опрацьовували перший виклик. Власта натягнула каптур, ховаючи голову від льодяного вітру. Шапку, на жаль, вона лишила в машині. На відміну від Андрія. Патрульна кинула погляд на заявницю, відтак на її чоловіка.
Думками Власта блукала далеко. У Харкові. Уже в середу вона приїде в нове для неї місто для проходження стажування в іноземних колег. Спершу вона мало не відмовилася від пропозиції керівництва, переймаючись тим, з ким лишати доньку. З чоловіком патрульна розлучилася кілька років тому, відтоді він особливо не цікавився долею спільної дитини. Зі своїм бойфрендом Артемом вона була ще не в тих стосунках, щоб лишати на нього малу. Проте Катя, довідавшись про відрядження, мало не за руку відвела до керівника патрульної поліції Сергія Мерчука, де Власта не без задоволення сповістила про свою згоду. Це вперше Катя, яка зараз відвідувала десятий клас, лишалася так надовго сама, і Власта не могла не переживати. Артем і друзі заспокоїли, що стежитимуть, чи в дівчинки все добре.
Власту охоплювало приємне хвилювання. На неї чекає хоч трішки різноманіття серед буденності.
Харків. Понеділок, 4 листопада 2019 року. 20:34
– Я навіть не сумніваюся, що вона щось дізналася, – Анна Альтман зробила ковток свого лате, відставила вбік горнятко. На мобільний прийшло сповіщення, вона швидко прочитала і відклала свій iPhone вбік.
«Шульга», – швидко резюмував Єгор, коли помітив, що склянку з напоєм дівчина тримала лівою.
У закладі виявилося доволі затишно, Єгорові сподобався сучасний дизайн. А ще – столик біля вікна зі зручними кріслами. Йому завжди було до душі спостерігати з кафе за тим, що відбувається на вулиці.
Проте зараз не час розслаблятися.
– І ви вирішили закінчити те, що розпочала Олександра?
Анна здивовано подивилася на слідчого.
«Неймовірно красиві сірі очі. І чутливі пухкі губи».
– Я