Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології
rel="nofollow" href="#n_14" type="note">[14].
§ 12. Рід і вид
Тепер потрібна нова група категоріальних розрізнень щодо загальної сфери сутностей. Кожна сутність, змістова або порожня (тобто чисто логічна) сутність розташована на певному рівні сходження від специфічності до генеральності, яке має дві границі, що ніколи не зливаються. Спускаючись, ми дістаємося найнижчих специфічних відмінностей або, як ми також говоримо, ейдетичних сингулярностей; здіймаючись через видові та родові сутності, сягаємо найвищого роду. Ейдетичні сингулярності – це сутності, які хоча необхідно мають над собою «загальніші» сутності як свої роди, але під собою вже не мають розрізнень, щодо яких вони самі були б видами (наступними видами або опосередкувальними, вищими родами). Так само найвищим родом є той рід, над яким уже нема роду.
У цьому сенсі в чисто логічній царині понять вищим родом є «поняття взагалі», кожна конкретна форма речення, кожна конкретна форма члена речення є ейдетичною сингулярністю; «речення взагалі» – опосередкувальним родом. Так само «кількість взагалі» є найвищим родом. Два, Три тощо є її нижчими розрізненнями або ейдетичними сингулярностями. У змістовій сфері вищими родами є, наприклад, річ взагалі, чуттєва якість, просторовий образ, переживання взагалі; набори сутностей, належні певним речам, певним чуттєвим якостям, просторовим образам, переживанням як таким, є ейдетичними і при цьому змістовими сингулярностями.
Цим родо-видовим зав’язкам сутностей (не зв’язкам класів, тобто множин) притаманно те, що в особливій сутності «безпосередньо або опосередковано міститься» загальніша – в такому сенсі, який має бути схопленим в ейдетичній інтуїції відповідно до його своєрідності. Саме тому деякі дослідники підводять стосунок ейдетичних роду й виду до ейдетичного розрізнення під відношення «частини» й «цілого». При цьому «ціле» і «частина» схоплюються у загальніших поняттях «того, що містить» і «того, що міститься», а ейдетичне родо-видове відношення постає як щось особливе. Отже, ейдетично сингулярне імплікує всі загальності над ним, які своєю чергою «вкладаються одне в одне», вище завжди в нижче.
§ 13. Генералізація і формалізація
Слід чітко відрізняти генералізацію і спеціалізацію від істотно відмінного узагальнення змісту в чисто-логічній формі, або навпаки, надання змісту певній логічній формі. Інакше кажучи: генералізація є цілком відмінною від формалізації, яка, наприклад, відіграє значну роль у математичній аналізі; а спеціалізація є чимось цілковито відмінним від деформалізації як наповнення порожньої логіко-математичної форми, або формальної істини.
Відповідно до цього не можна плутати підпорядкованість сутності формальній загальності чисто-логічної сутності з підпорядкованістю сутності її вищій родовій сутності. Так, наприклад, сутність «трикутник» підпорядкована вищому роду «просторовий образ», сутність «червоне» – вищому роду «чуттєва