Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології
Відповідно до цього ейдетичні сингулярності розпадаються на абстрактні та конкретні.
Диз’юнкційно наявні в конкреті ейдетичні сингулярності з необхідністю є «гетерогенними» з огляду на формально-онтологічний закон, що дві ейдетичні сингулярності того самого роду не можуть бути пов’язані в єдності одної сутності, або як ще можна сказати: найнижчі диференціації одного роду між собою «несумісні». Тому кожна підпорядкована конкрету сингулярність, розглянута як диференціація, веде до окремої системи видів і родів, а отже, також до окремих вищих родів. Наприклад, у єдності феноменальної речі певний образ веде до найвищого роду «просторовий образ взагалі», певний колір – до візуальної якості взагалі. Проте найнижчі диференціації в конкреті можуть бути не лише диз’юнкційними, а й об’єднавчими; як, наприклад, фізичні властивості передбачають і містять просторові визначення. Тоді й вищі роди також не будуть диз’юнкційними.
Надалі в характерний і фундаментальний спосіб розділяються роди, до яких належать конкрети, і роди, до яких належать абстракти. Заради зручності ми спокійно говоримо про конкретні й абстрактні роди попри двозначність цих прикметників. Адже нікому не спаде на думку вважати конкретні роди конкретними в первинному сенсі. Але там, де цього потребує точність, доведеться вживати неоковирні вирази: «роди конкретностей» і «роди абстрактностей». Прикладами конкретних родів є реальна річ, візуальний фантом (візуальний образ, що постає чуттєво наповненим), переживання тощо. Натомість просторовий образ, візуальна властивість тощо є прикладами абстрактних родів.
§ 16. Регіон і категорія у змістовій сфері. Синтетичні пізнання a priori
Разом із поняттями індивід і конкрет також строго «аналітично» визначено фундаментальне поняття теорії наук – регіон. Регіон є нічим іншим, ніж загальною родовою єдністю певного конкрета, тобто сутнісно єднальний зв’язок вищих родів, які стосуються найнижчої диференціації всередині конкрета. Ейдетичний обсяг регіону охоплює ідеальну сукупність конкретно об’єднаних комплексів диференціацій цих родів, індивідуальний обсяг – ідеальну сукупність можливих індивідів такої конкретної сутності.
Кожна регіональна сутність визначає «синтетичні» істини, тобто такі, що ґрунтуються у ній як у родовій сутності, а не є просто розрізненнями формально-онтологічних істин. Отже, регіональне поняття і його регіональні різновиди в цих синтетичних істинах не можуть вільно варіюватися, заміна відповідно визначених термінів невизначеними не дає жодного формально-онтологічного закону, як це в характерний спосіб відбувається з усіма «аналітичними» необхідностями. Сукупність ґрунтованих у регіональній сутності синтетичних істин утворює зміст регіональної онтології. Загальна сукупність тих із них, які є засадовими істинами, тобто регіональними аксіомами, обмежує – і визначає для нас – сукупність регіональних категорій. Ці поняття не просто виражають,