1096 році Святополк Ізяславич київський і Володимир Мономах запропонували Олегу Святославичу об'єднати сили в боротьбі з половцями і приїхати до Києва на всерусський князівський з'їзд, щоб розібратися у всіх образах і укласти договір про порядок на Русі. Олег відповів зарозумілою відмовою. Тоді об'єднане київсько-переяславське військо рушило на Чернігів. У дорозі до них приєднався волинський князь Давид Ігоревич. Не сподіваючись на вірність чернігівців, які засуджували його за те, що він підтримував відносини з половцями, чернігівський князь утік у Стародуб. Після довгої облоги, повної блокади міста і декількох нападів городяни зажадали від Олега піти на мирову з братами.
Родичі відняли в Олега Чернігів і запропонували з'явитися на загальний з'їзд руських князів. Незабаром почалася війна з половцями, які напали і на Переяславль, і на Київ. Олег знову виступив проти братів і двоюрідних племінників. Він узяв Муром, Суздаль, Ростов. Готувався до походу на Новгород. Проти Олега піднявся весь дім Мономаха, і його вибили з північних руських міст. Тепер він присягнувся прибути на з'їзд князів.
Цей форум відбувся в 1097 році в Любечі – родовому замку Мономаха. Прибули всі найкрупніші руські князі, внуки і правнуки Ярослава Мудрого: Святополк Київський; Володимир Мономах, князь переяславський; брати Святославичі Олег і Давид; Давид Ігоревич із Володимира-Волинського; Василько Ростиславич, князь теребовльський, що ворогував на Волині з Давидом Ігоревичем; інші князі, їх бояри і дружинники.
Князі домовилися: «кожен та держить отчину свою». За порушення цього порядку князям-відступникам загрожувало покарання з боку решти князів. Святополку Ізяславичу, як старшому, був залишений Київ з Туровим і Пінськом і титул великого князя; Володимиру Мономаху – Переяславське князівство, Суздальско-Ростовська земля, Смоленськ і Білоозеро; Олегу і Давиду Святославичам – Чернігів і Сіверська земля, Рязань, Муром і Тму-таракань; Давиду Ігоревичу – Володимир-Волинський з Луцьком; Васильку Ростиславичу (з братом) Теребовль, Червен, Перемишль. З'їзд проголосив принцип спадкоємства князями земель своїх батьків. Це рішення констатувала наявність нового політичного устрою в Київській Русі, основою якого було створене крупне феодальне землеволодіння.
Ухвалене рішення говорило про те, що колись єдина держава тепер розпадається на окремі землі. Навіть великий київський князь не міг «утрутитися» в чужу вотчину. Втім, захистити новий порядок було майже неможливо, оскільки в його основі лежала незалежність кожного від кожного, що спирається на зрослу господарську і військову могутність окремих земель і міст. Ледве князі роз'їхалися по домівках, як Святополк і Давид Ігоревич у Києві схопили, а потім оліпили князя Василька. Місто Теребовль і довколишні землі, що належали Васильку, були захоплені Давидом.
Мономах вирішив покарати князів-відступників. Велике військо, що складалося з дружин самого Мономаха, його синів, Олега