про печери, які відносяться до періоду від другої половини XIII і до кінця XVI століття, дуже мізерні. Лише на рубежі XVI і XVII століть печери почали відкривати свої таємниці. Найцікавіші відомості про лаврські підземелля залишили посол німецького імператора Рудольфа II Еріх Лясота, що побував у Києві в 1594 році, і лаврський чернець Опанас Кальфонійський у виданій у 1638 році книзі «Тератургима». Вони немало помандрували у супроводі ченців по печерах і залишили вельми цікаві спогади. Зокрема, Лясота писав: «Печери ці бувають на зріст як людина, а подекуди такі низькі, що треба нагинатися, але вони такі широкі, що двоє можуть розминутися… Вхід оброблений майже так само, як це буває при входах у шахти». А в книзі Опанаса Кальфонійського було вперше представлено докладний опис печер і їх схематичний план.
Нині підземелля Києво-Печерської лаври залежно від їх призначення прийнято ділити на декілька видів: власне печери, що служили притулком для пустельників, чернечим кладовищем і місцем паломництва; потайні ходи під монастирськими кріпосними спорудами; багаторівневі господарські льохи, а також інженерні комунікації, опалювальні і водовідвідні канали.
Києво-Печерська лавра здавна була центром культури, староруського літопису і літератури, де цінувалося не тільки слово Божіє, але і книжкове. «Се повісті минулих літ, звідки і пішла Руська земля, хто в Києві начав вперше княжити і звідки Руська земля стала» – так починається «Повість минулих літ», найдавніший літописний пам'ятник Київської Русі, один з найзначніших творів світової писемності. Найвідомішим літописцем, що працював у лаврі, був преподобний Нестор. На початку 70-х років XI століття він прийшов у Печерську обитель і став її послушником. Виконуючи послух літописця, він створив «Читання про житіє і згублення блаженних страстотерпців Бориса і Гліба» і «Житіє преподобного Феодосія Печерського». Головною ж роботою Нестора-літописця стало упорядкування до 1112 або 1113 року «Повісті минулих літ». Преподобний не тільки копітко записував хроніку подій, яким був свідком. «Повість минулих літ» – це, по суті, історія Київської Русі, складена на основі безлічі історичних документів.
Для написання своєї монументальної праці преподобний Нестор використовував літописи його попередників, візантійські хроніки, руські складання та билини, письмові свідоцтва воїнів і мандрівників. У «Повісті минулих літ» міститься дата (866 рік) першої згадки руського народу в церковних документах, відомості про створення слов'янської грамоти святими рівноапостольним Кирилом і Мефодієм, про хрещення святої рівноапостольної Ольги в Константинополі, хрещенні Русі святим рівноапостольним князем Володимиром.
Продовжувачами справи Нестора-літописця були ігумени Сильвестр і Мойсей Видубицький, що доповнили і надали сучасного вигляду «Повісті минулих літ», а також ігумен Лаврентій, що склав до 1377 року знаменитий Лаврентієвський літопис.
Ще одним славетним пам'ятником староруської літератури, створеним у Печерському