Ігоря бунтівні древляни, що мріяли посадити в Києві на княжий престол одного з древлянських ватажків – Мала, чия дочка Малуша пізніше стала матір'ю Володимира, або воєвода Свенельд, що забажав власті. Мов, убивством керував Мстислав Лютий, син Свенельда, тоді як останній «забезпечував собі алібі», знаходячись у Києві. Історики радянської пори «домовилися», що основною причиною древлянського повстання було економічне пригноблення трудящих древлян київськими князями, і на цьому заспокоїлися. Зараз же обговорюється величезна кількість версій події, від знаходження підтверджень уже існуючим гіпотезам до конспірологічних теорій християнської змови і детективних шедеврів, в яких княгиня Ольга, що «замовила» чоловіка, прибирая можливих свідків, знищила декілька тисяч древлян.
Події, що послідували за вбивством Ігоря, популярні значно більше, ніж події його життя. Відомо і про сватання вже згадуваного Мала до овдовілої Ольги, і про помсту Ольги древлянам (син Ігоря Святослав був ще дуже малий для цього), і про хрещення самої Ольги.
Що ж до ролі князя Ігоря в історії держави, то слід зазначити не тільки економічні досягнення (придушення усобиці всередині країни, укладання вигідніших і перспективніших домовленостей з Візантією), але і геополітичні завоювання. Людина, що забезпечила для своїх підданих півстоліття без набігів печенігів, державний діяч, при якому Дон почав називатися «Руською річкою», а Чорне море – «Руським, тому що по ньому, окрім русів, ніхто не сміє плавати», гідний більшого, ніж сумнівна слава бездарного полководця або авантюриста, що зарвався.
Розгром Хозарського каганату князем Святославом
Перші згадки про хозарів відносяться до другої половини VI століття, коли вони брали участь у походах тюркютів у Закавказзі. Більшість істориків сходяться на думці, що до кінця VI століття хозари стали наймогутнішою силою в Східному Предкавказзі, знаходячись при цьому під владою Тюркського каганату. Після краху в 50-х роках VII століття Західно-тюркського каганату хозари знайшли незалежність. З того часу і можна говорити про початок Хозарського каганату. Глава хозар проголосив себе главою всіх тюркських і кочових племен Євразії, інакше кажучи каганом.
Наприкінці VII століття хозари помітно посилилися за рахунок перемоги над іншим крупним союзом того часу – Великою Булгарією. В результаті «під хозарами» опинилися все Північне Причорномор'я, більша частина Криму, Приазов'я, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя і Прикаспійське Заволжя, а також лісостепова частина майбутньої Київської Русі. Спогади про це збереглися в «Повісті минулих літ» у розповіді про отримання хозарами дані з полян. З самого початку свого існування Хозарія утвердила свою владу над найважливішими торговими шляхами з Східної Європи в країни Передньої Азії. Найбільш великими містами каганату були Тмутаракань у Керченській протоці, Біла Вежа (або Саркел) на Переволку з Дону на Волгу й Ітіль на Нижній Волзі.
Значну