знаходять один одного в темряві, кидаються в обійми.
На світанку КАЙСАК-БАБАЙ допомагає мертвому рушити в далеку подорож.
КАЙСАК-БАБАЙ сидить поруч із мертвим край могили. Покійник обгорнутий саваном.
Поруч КАЙСАК-БАБАЯ ШАМАН, перед яким зі землі стирчить коса.
По той бік ями рухається череда дівчат, якою керують двоє вершників та кілька охоронців. На одній з дівчат у вишиванці КАЙСАК-БАБАЙ зупиняє чергу, вказує ятаганом на дівчину.
Охоронці тягнуть дівчину до ШАМАНА, який безжалісно перевіряє, чи не була вона вже чиєюсь? Чи буде покійник першим у неї?
«Наречений» може не хвилюватися: незаймана – кивком підтверджує ШАМАН.
Дві пари рук приймають «наречену» в ямі. ШАМАН передає в яму ніж. КАЙСАК-БАБАЙ дивиться, чи все в ямі відбувається як слід, мовчки скеровує дії скупими жестами.
ШАМАН приймає з ями скривавлений ніж і вишитий хрестом, відірваний від вишиванки з «м’ясом», комір.
ШАМАН прив’язує до держака коси скривавлений комір.
Тепер черга «нареченого» – лягти в холодне ліжко. Дві пари рук приймають його мертве тіло. Земля ховає «молодих» від зайвих поглядів.
Купа землі на могилі росте. Купу землі прикрашає зашморг аркану.
ШАМАН поливає водою зашморг аркану, …з центру якого росте держак коси.
Держак прикрашений коміром з вишивкою.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Коса, що з’являється як знаряддя вбивства, перетворюється на магічний інструмент кревної помсти. Коса встановлює між жертвою і вбивцею містичний зв’язок. Ритуальне вбивство дівчини закінчується Знаком (скривавленим коміром від вишиванки), що закріплює магічну силу коси.
ШАМАН поливає зашморг водою з чаші.
КАЙСАК-БАБАЙ підводить погляд на лезо коси.
ШАМАН залишається з КАЙСАК-БАБАЄМ біля могили.
З ними залишаються ще двоє. Вони починають співати на схід сонця.
Коса, пов’язана скривавленою шматиною, нерухомо височіє над могилою.
А ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ вже одне ціле. Кінь летить степом.
Навіть злива не може зупинити втікачів. Хіба що втомлений кінь сам переходить на крок.
Але двох вершників скоро знову несе берегом ріки.
…несе лісом…
… і знову берегом. І вночі несе…
…і вдень не зупиняється.
Лише одного разу трапляється їм на березі озера людина – РИБАЛКА з вудкою. ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ не помічають його за стіною очерету. Ледь чутно дзвенить глиняний дзвоник, що чатує на рибку.
Стара ХАТА. Ніч.
Сплять миски в миснику. Спить вода у відрі. Спить ухват поруч з віником. Вкривши квітами ікону, заснув рушник. Не спить вогник лампадки на підвіконні.
У печі потріскують жаринки та ще чути тихі голоси. Один голос знайомий – КАТЕРИНА. Інший – голос її ХАТИ.
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Тікали з Василем