сповнився рішучості докопатися до істини. Принаймні він мусив спробувати.
Насамперед Річардсон, скориставшись переполохом, піднявся на 3-й поверх. Хутко зорієнтувався в коридорі, відчинив потрібні двері й заскочив до кабінету рентгеноскопії. Він сподівався, що в апаратній нікого не буде, та помилився: за столом сиділа молоденька медсестра з точеними ніжками від вух. «Наче з обкладинки журналу», – мелькнуло у нього в голові.
Дівчина звела на чоловіка темні очі.
– Чим можу вам допомогти? – запитала іспанською.
Джей-Ді розгубився.
– Кхе-кхе… сеньйорито… Ви… м-м-м… Ви розмовляєте англійською?
– Так. Трішки.
Новозеландець нітився, переминаючись з ноги на ногу.
– Вам, певно, щось потрібно? – сяйнула посмішкою медсестра.
– Вибачте, що я так… ну, увірвався… – Річардсон зітхнув. Слова не клеїлись докупи. – Я лікар. Мене покликали сюди, щоб допомогти з… з… нещодавно доставленим хлопчиком. Білим. Мабуть, туристом, якого… Його машина збила…
Джей-Ді знову затнувся. Чилійка кивнула.
– І?
– Йому робили рентген. Я хочу подивитися на знімки, – зібравшись з силами, одним махом випалив Джей-Ді.
Дівчина замислилась, кумедно морщачи носика. В принципі, вона мусить відмовити. Цей чоловік не належить до персоналу лікарні, крім того, товстуха з рецепції вже подзвонила і розказала їй, що світловолосому малому, якого привіз той наркаш із пустелі, хтось із білих «коновалів» відірвав голову. На щастя, медсестричка поки що не второпала, що «коновал» відірвав голову в буквальному розумінні, та ще й вподобала Джей-Ді, сприйнявши лікареву ніяковість за результат запаморочливої дії своєї зовнішності. Вона кокетливо посміхнулась і підсунула на край стола кілька великих рентгенівських знімків.
– Але тільки подивитися, – по-змовницьки прошепотіла.
– Гаразд, – Джей-Ді накинувся на знімки.
Хлопця «просвітили» всього – з голови до п’ят, – окремо відзнявши голову, грудну клітку, таз, кістки рук та ніг. Річардсон по черзі брав до рук сіро-чорні листки, підіймав їх над головою і уважно роздивлявся у жовтуватому світлі стареньких ламп. Особливо уважно – знімок голови. Великі аркуші тремтіли в його руках.
Утретє обдивившись рентгенівський відбиток черепа, Річардсон переконався: хлопчик «чистий». У нього не було металевих імплантів, ні в тілі, ні – що найголовніше – у голові. Він не демон, не інопланетний прибулець, не кіборг і не робот, обтягнутий людською шкурою. Він справжній. Звичайний малий. Якщо не брати до уваги переломи, спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пацан виглядав цілком нормальною дитиною.
Не подякувавши, Джей-Ді вискочив з кімнати. Збіг на перший поверх. Поліції ще не було. Прямуючи до виходу, кардіохірург краєм ока запримітив чорного, мов нубієць, водія і здогадався, що саме він привіз хлопця з пустелі. Протверезілий Текіто Рейес сидів на розкладному стільці в кутку приймального відділення під величезною картою північної