або ніхто нічого не бачив, а воно саме згоріло, тобто удовиця сама вбила того Трента, а звернула все на вигаданого вбивцю, так би мовити, Генрі Сміта з Кентуккі або преподобного Лавкрафта. Я ж не знаю, хото вона така. Я навіть не знаю, як ту удову, місис Тауерс, звати. Цілком можливо, що Робертс мене обдурив. Я ж йому не родич, мене можна підставляти. Але про це мені голова болить не зараз. Вона в мене взагалі болить, дощ буде. Хоч якась користь від моєї прикмети стала, завжди вгадую дощ чи сніг за декілька днів.
Але хто ще може знати хоч щось? Знову їхати в місто! Бо конюх у стайні міг бачити або Трент міг орендувати коняку, щоб його не помітили. Пообідаю та й поїду потихеньку. До речі, треба собі купити якусь куртку чи сорочку. Бо мої сіра сорочина та чорні джинси могли комусь впасти на око, а мені не зовсім потрібно, щоб помічали.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.