не шкодуватиме.
Даяна замовкла. Елейн засувалася на стільці. Чарлі сидів схилившись і ховав обличчя в долонях.
– Чарлі!
Різкий і чіткий оклик змусив його здригнутися. Він опустив руки й глянув на Даяну.
– Чарлі! – високим ясним голосом повторила вона. – Пам’ятаєш Фонтене, пізню осінь?
На його обличчі виразилося збентеження.
– Слухай, Чарлі. Слухай уважно. Не пропусти жодного слова. Пам’ятаєш тополі в сутінках, пам’ятаєш, як йшли через місто нескінченні колони французької піхоти? Ти був у синій формі, Чарлі, з цифрами на петлицях. Через годину назначили бойовий виліт. Згадай же, Чарлі!
Чарлі прикрив долонею очі і якось дивно зітхнув. Елейн сиділа випроставшись, її широко розплющені очі бігали й зупинялися час від часу то на Чарлі, то на Даяні.
– Пам’ятаєш тополі? – продовжувала Даяна. – Сідає сонце, листя сріблиться, дзвони дзвонять? Пам’ятаєш, Чарлі? Пам’ятаєш?
Запала мовчанка. Чарлі з невиразним стогоном підняв голову.
– Я… не розумію, – хрипко пробурмотів він. – Це якось дивно.
– Не пам’ятаєш? – з очей Даяни текли сльози. – Боже! Не пам’ятаєш? Бура дорога, тополі, жовте небо, – раптом вона схопилася на ноги. – Не пам’ятаєш? – викрикнула вона фальцетом. – Думай, думай – час настав. Дзвони дзвонять… дзвони дзвонять, Чарлі! Маємо лише годину!
Він теж скочив на ноги, похитуючись.
– О-о! – скрикнув він.
– Чарлі, – ридала Даяна, – згадуй, згадуй!
– Я бачу, – ошелешено відгукнувся він. – Тепер бачу… я згадав, згадав!
Чарлі судомно схлипнув, ноги під ним підігнулися, і він без свідомості звалився в крісло.
Обидві дівчини тут же підлетіли до нього.
– Він знепритомнів, – крикнула Даяна, – води, швидше!
– Ох, ти, дияволице! – обличчя Елейн спотворила гримаса злоби. – Дивись, що ти наробила! Хто ти така в біса? Хто ти йому така?
– Хто така? – чорні, блискучі очі Даяни зиркнули на неї. – Дружина. Вже як п’ять років я його дружина.
На початку липня Чарлі з Даяною влаштували в Гринвічі повторне весілля. Після вінчання старі друзі перестали називати її Даймонд Діком. Вони сказали, це ім’я вже давно стало надзвичайно недоречним. На їхню думку, на майбутніх дітей воно вплине несприятливо, а то й навіть згубно.
Імовірно, що в разі потреби Даймонд Дік знову зійде з кольорової обкладинки, шпори його засяють, бахрома на куртці з оленячої шкіри затріпотить на вітрі – він рушить верхи в передгір’я, щоб захистити свої володіння. Тому що під зовнішньою лагідністю Даймонд Дік завжди була твердою як сталь – такою твердою, що час уповільнював для неї свій біг, хмари розходилися в різні боки й хвора людина, почувши невпинний стукіт копит вночі, випрямлялася й скидала з себе темний тягар війни.
Третя скринька
Варто увійти в офіс Сайруса Джирарда на тридцять другому поверсі, як одразу спадає на думку, що потрапили ви сюди випадково, що ліфт