представника романтичного напряму, Ахіма фон Арніма; Беттіна Арнім була подругою Ґете і Бетховена, в житті якого зіграла важливу роль.
27
Аїд – в давньогрецькій міфології владика підземного царства і царства мертвих. Цю ж назва носило й царство мертвих.
28
Нейфер Християн Людвіг (1769—1839) – недаровитий поет, перекладач «Енеїди» Вергілія і творів Саллюстія. Друг студентських років Гельдерліна, який уклав разом з ним і Рудольфом Магенау (1767—1846) поетичний союз. Друкував вірші Гельдерліна в своїх альманахах.
29
Парнас – в давньогрецькій міфології місце, де жили Аполлон і музи. У переносному сенсі – «співдружність поетів».
30
Зарозумілість, гордість (грец.).
31
Оссіан – легендарний воїн і бард кельтів, що жив, за легендою, в III в. Відома літературна містифікація шотландського поета Дж. Макферсона, який приписав собі честь «відкриття» поезії Оссіана. Поеми Оссіана мали величезний вплив на всю європейську поезію другої половини XVIII – початку XIX ст.
32
Клопшток Фрідріх-Готліб (1724—1803) – німецький поет, автор епічної поеми «Мессіада» і прекрасних ліричних од.
33
Успішно займався теологією. Гідно виголосив ретельно підготовлену проповідь (лат.).
34
Старанний прибічник витонченої літератури (лат.).
35
Парки – в римській міфології богині долі. Мабуть, початковим було уявлення про одну Парку – богиню народження.
36
По суті справи – твердо, по способах – м’яко (лат.).
37
Резин’яція (з фр.) – повна покірність долі, покірлива смиренність.
38
Меріке Едуард-Фрідріх (1804—1875) – німецький поет, у творчості якого мотиви ідилічного вдоволення життям є досить сильними. Довгі роки був сільським пастором, потім – викладачем літератури в жіночому пансіоні в Штутгарті.
39
Зигфрід, герой давньогрецького епосу «Пісня про Нібелунгів», став невразливим, занурившись у кров дракона, якого вбив.
40
Мені потрібні деякі, мені потрібен один, мені не потрібен ніхто (лат.).
41
Орк – римське божество, те саме, що в давньогрецькій міфології Аїд.
42
Натяк на міф про загибель Геракла, який загинув, вдягнувши плаття, просочене отруйною кров’ю вбитого їм кентавра Несса.
43
Фаетон – в грецькій міфології син бога сонця Геліоса. Щоб довести своє походження від Геліоса, Фаетон взявся керувати сонячною колісницею батька і загинув, спалюваний вогненним жаром, ледь не згубивши землю, в страшному полум’ї.
44
Франциск Ассизький (1182—1226) – засновник ордена францисканців; проповідував євангельську бідність, смиренність, любов до ближнього і до всієї природи.
45
&