знаєте, дуже похилий), як намуштроване військо, як ворожа армія, нога в ногу, і їхні сумки і рюкзаки бряжчать, наче зброя. Саме тоді оперна співачка починає співати. Вона має щодо цього натовпу великі матеріальні сподівання, але люди проходять повз, і доводиться чекати наступної хвилі.
– Дєвушка, ви хіромантка? – до Капітоліни підходить гарно вдягнений молодик.
– Дуже відома, – без зайвої скромності відповідає Капітоліна.
– Скільки коштує?
– Ніскільки. Я гадаю задурно.
Молодик від несподіванки відступає геть, але за мить знову повертається.
– А який вам толк стояти тут задурно?
– Ну, – каже Капітоліна, – раз стою, значить є толк.
– Раді інтєрєса?
– Інтєрєс – це не єдине, чим можна пояснити вчинки людей. Я стою тут, щоб допомогти таким, як ви. Можливо, моє гадання покаже вам правильний шлях, – обличчя Капітоліни випромінює смиренне благородство.
– Тагда впєрьод, – молодик простягає Капітоліні праву руку.
– Спершу дайте ліву, ліва рука – це те, з чим ви народились.
– А права?
– Це те, як ви живете і що може вас убити.
Права рука у молодика тремтить.
– Не бійтеся, – підбадьорює його Капітоліна, – руки – не аналізи. З їх допомогою я не поставлю вам смертельний діагноз.
– Бачите, – починає Капітоліна, – це три головні лінії руки – лінія серця, лінія голови і лінія життя. На вашій руці домінує лінія серця. Вона найбільша, найяскравіша, найчервоніша. Це означає, що ви керуєтесь, як правило, емоціями, а не розумом. Не переживайте, так роблять більшість людей. Я не скажу, що це погано. Просто в житті треба у всьому знати рівновагу.
Треба вчитися володіти своїми емоціями, не дозволяти їм володіти вами. Бо емоції не завжди бувають добрі. Гнів, ревнощі, ненависть, образа – такі емоції треба гнати від себе геть, інакше рано чи пізно ви через них зробите щось таке, про що будете гірко шкодувати решту свого життя.
– Лінія долі, – продовжує Капітоліна, – починається біля зап’ястя і перетинає долоню по вертикалі. На лівій руці у вас є ця лінія, на правій – ні. Це означає, що ви досі не можете себе знайти. Метаєтесь від одного до іншого. Але часу не так багато. Вам треба сконцентруватись. Відкинути все зайве. Зрозуміти, що ви живете для чогось, а не просто так. Навіть рослини мають свій сенс, ви ж поки що живете без цього сенсу.
– А у вас є лінія долі? – хитро всміхається молодик.
– Звичайно, є, – Капітоліна про всяке тримає обидві свої руки долонями вниз. – В мене є ціль у житті, можете не сумніватись… Але продовжимо. Бачите ці короткі перпендикулярні лінії у підніжжі мізинця. Це лінії стосунків. У вас їх багато. Усі однаково короткі.
Молодик вигукує, не дослухавши:
– Не об’ясняйте – я розумію, що це значить. У мене багато жінок. Я люблю жінок, жінки люблять мене – не бачу тут нічого страшного.
– Справді не бачите? – Капітоліна раптом стає серйозною і непривітною.
– О, я вас умаляю!
– Не треба мене умаляти,